Сюжетно рольові ігри – Роль занять, дидактичних, сюжетно-рольових, рухових та інших ігор в процесі ознайомлення дітей з працею дорослих

11. Сюжетно-рольові ігри

Дійсність, у якій живе дитина, можна умовно поділити на сферу природних і створених руками людини предметів (речей) і на сферу діяльності людей і стосунків, у які вони вступають під час різних видів діяльності. Для дітей дошкільного віку надзвичайно привабливою є навколишня дійсність, особливо світ дорослих. У них з´являється потреба діяти так, як дорослі, робити все самотужки. Однак вони не можуть включитися в “дорослу життєву ситуацію”, оскільки їм бракує відповідних умінь, знань, навичок. Суперечності між прагненням усе зробити самотужки і реальними можливостями спонукають дитину реалізовувати свої інтереси в сюжетно-рольовій грі.    Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет, фабула) і розігрування ролей.    Такі ігри пов´язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків, оскільки своїм змістом вони відтворюють саме цей аспект дійсності. Вдаючись до них, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації.    Сюжетна рольова гра є динамічним феноменом, її розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів — утілених у певних подіях образних відтворень задумів. В іграх дітей дошкільного віку вони надзвичайно різноманітні й відображають конкретні (соціально-історичні, географічні, побутові тощо) умови їхнього життя.    Деякі сюжети цікаві як молодшим, так і старшим дошкільникам (наприклад, ігри на побутові теми). Проте в їх розвитку спостерігається певна тенденція: спершу виникають ігри з побутовими сюжетами, потім — ігри на теми праці і нарешті — ігри суспільної тематики. Різноманітність сюжетів залежить від масштабу і глибини пізнання дітьми навколишнього світу.    Протягом дошкільного віку сюжети ігор не тільки урізноманітнюються, а й стають тривалішими. Якщо молодші дошкільники розігрують один і той самий сюжет протягом 10—15 хв., то діти середнього дошкільного віку розігрують його 40—50 хв., а старші дошкільники — кілька годин і навіть днів. Це означає, що діти старшого дошкільного віку збагачують гру новим змістом, надають їй іншого спрямування завдяки поглибленню й розширенню знань, розвитку мислення, уяви.    Діти відображають у грі предметну трудову діяльність дорослих (приготування їжі, ремонт квартири), стосунки між людьми, суспільну сутність їхньої діяльності (“лікар” уважно вислуховує своїх “пацієнтів”, призначає “лікування”). Конкретні взаємини між персонажами гри можуть бути різними: співпраця, взаємодопомога, турбота одне про одного. Іноді вони проявляють ворожість, грубість, жорстокість, що залежить від конкретних соціальних умов життя і виховання дитини. Одні й ті самі сюжети можуть мати різне смислове наповнення. Малята спершу зосереджуються на сюжетах, які відображають предметну діяльність дорослих, невдовзі починають відтворювати стосунки людей, а ще через деякий час — суспільні відносини між ними. Це виявляється навіть у характері їхніх суперечок. Якщо серед молодших дошкільників вони виникають із приводу користування конкретним ігровим предметом, то діти середнього дошкільного віку найчастіше конфліктують із приводу ролі, а старші дошкільники вже чітко дотримуються обумовлених роллю правил, бурхливо реагують на їх порушення.    Зміна ігрових сюжетів пов´язана з розширенням їх джерел. Ігри молодших дошкільників живляться здебільшого враженнями, які вони черпають з безпосереднього спілкування з навколишнім світом. В іграх дітей старшого віку все більше починають виявлятися здобуті ними з різних джерел знання, безпосередній досвід: вони відображають не тільки події, в яких особисто брали участь, а й ті, які спостерігали.    Поглиблення змісту гри виявляється в розвитку здатності дітей до продукування і втілення задуму. На другому і третьому році життя вони починають гру ситуативно, без будь-якого попереднього плану. Тема її залежить від іграшки, що потрапляє в поле зору, або від того, яка гра захопила однолітків. Такі ігрові інтереси є нестійкими і легко змінюються. На четвертому році дитина починає осмислювати мету гри, однак через інтерес до дії часом забуває цю мету, демонструє невміння узгоджувати свої дії у спільній грі, не завжди розуміє своїх партнерів. Старші дошкільники заздалегідь обговорюють задум гри, добирають, а іноді самостійно готують матеріал для неї. Ігри їхні триваліші, постійно ускладнюються і доповнюються новими епізодами, фрагментами, образами. Вони виявляють вищий рівень ігрової творчості, комбінування знань, життєвих вражень, почерпнутих зі спостережень, книг, розповідей дорослих, спілкування з однолітками. Все це стимулює розвиток почуттів дитини, які у процесі виникнення, обґрунтування, реалізації ігрового задуму ускладнюються, поглиблюються, набувають усвідомленості.    Отже, у процесі сюжетно-рольової гри у дошкільників розвивається здатність до творення і реалізації задуму, який, будучи на перших порах спонтанним, з часом постає як свідомо задумана тема, реалізуючи яку, діти не просто механічно копіюють дії дорослих, а відтворюють почуття, переживання, наснажують їх особистісним смислом.    У реалізації своїх ігрових задумів дошкільники використовують слово, власні дії, предмети-замінники. Розвиток дитячої уяви безпосередньо пов´язаний з мовленням.    Діти, які мають мовленнєві проблеми, відстають і в розвитку уяви. У грі вони активізують, розвивають свої мовленнєві можливості, а завдяки різноманітним виражальним мовним засобам їхня гра стає змістовнішою, яскравішою. Якщо спершу дошкільники послуговуються словом на позначення дій (з метою їх осмислення), то пізніше словом замінюють дію, виражаючи свої думки і почуття.    Особливо велика роль належить слову в режисерських іграх, оскільки дитина в них організовує гру як режисер, регулюючи стосунки дійових осіб. Носіями ролей у таких іграх є іграшки (ляльки, тварини), інші предмети, від імені яких вона діє, говорить. Це вимагає від неї уміння регулювати свою поведінку, обмірковувати дії і слова, стримувати свої рухи.    Для здійснення задуму дитині необхідні іграшки, різні предмети, що допомагають їй діяти відповідно до своєї ролі. Якщо поблизу немає потрібних іграшок, вона замінює один предмет іншим. Здатність використовувати у грі предмети-замінники, наділяти їх уявлюваними ознаками є однією з характерних особливостей дитячої творчості. Завдяки заміні предметів відбувається зміна у структурі зв´язків між ними, між дією і словом, у дошкільника формується здатність відокремлювати конкретну річ від способу її використання, предмет від його назви. Однак у грі заміненими і перейменованими можуть бути лише ті предмети, які передбачають ігрову дію, відповідний жест. З віком діти самостійно виготовляють іграшки, стараючись, щоб вони були максимально подібними на реальні предмети. Важливою при цьому є допомога дорослих.    Структуру сюжетно-рольової гри утворюють такі компоненти (Д. Ельконін): — ролі, які перебирають на себе діти в процесі гри; — ігрові дії, за допомогою яких діти реалізують обрані ролі; — ігрове використання предметів, за якого реальні предмети замінюють ігровими; — реальні стосунки між дітьми, які виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється розвиток гри.    Зміст кожної гри розкривається завдяки виконанню дітьми обраних ролей. Найчастіше вони обирають роль дорослого, не просто використовуючи ім´я конкретної людини, а й імітуючи її дії.    Ролі можуть виконуватися з використанням простих рухів, міміки, розмови без супроводу дією, дій без супроводу відповідними мовними висловлюваннями. Дитина може виконувати її “за себе”, “за ляльку” або одночасно “за себе” і “за ляльку”. Ігрові дії є більш узагальненими і лаконічнішими, ніж предметні, що дає змогу швидко розігрувати події, які належать великим часовим відрізкам. На передньому плані у них фігурують взаємини між людьми і зміст їхньої діяльності.    Виконуючи роль, дитина підкоряється обумовленим нею правилам поведінки. Ці правила дошкільники встановлюють самостійно, що відрізняє творчу гру від рухливих і дидактичних ігор, для яких правила визначають дорослі. Встановлені дитиною правила внутрішньо самообмежують, самовизначають її.    На різних вікових етапах виконання ролі має свої особливості. У ранньому дитинстві діти усвідомлюють свої ролі в найзагальніших рисах. їх захоплює дія сама по собі (“водій” перевозить вантажі, “мама” або “кухар” готує їжу). У середньому дошкільному віці діти обирають роль перед початком гри, а ігрові дії виконують відповідно до ролей. При цьому дитина, усвідомлюючи себе, входить у роль іншої особи, переважно дорослого.    Отже, у формуванні рольової поведінки дошкільників спершу відбувається засвоєння знань конкретної діючої особи (її атрибутики, характеру дій, жестів тощо), потім — усвідомлене розрізнення дитиною себе і персонажа, роль якого вона виконує. Важливе значення у цьому належить сюжетно-рольовій грі, беручи участь у якій, дитина діє від імені себе і від імені іншої особи, що дає їй змогу виокремити себе серед інших. Свідченням такого диференціювання є так звані “виходи” дитини з гри, які можуть бути пов´язані з розподілом ролей, необхідністю домовитися про щось із партнером по грі, порушенням партнером правил рольової поведінки тощо.    Ігрові і реальні стосунки дітей тісно пов´язані, однак не тотожні. Наприклад, сюжет гри може відзначатися високоморальною поведінкою персонажів, однак моральний рівень реальних взаємин дітей у грі може бути надто низьким.

Сюжетно-рольові ігри

Мета: піднести дітей до формування рольової гри, розширювати ігрові інтереси;

вчити дітей виявляти інтерес до навколишньої дійсності, спонукати до самостійного відтворення того, що добре відомо, певну тривалість розгор­тання гри. Розвивати словниковий запас;

привчати дітей діяти узгоджено, поступатися, допомагати одне одному.

На основі знайомих конкретних ігрових дій з предметами спонукати дітей опановувати узагальненими способами дій з реальними, а потім уяв­ними предметами. Вчити за наслідуванням відтворювати ігрові дії у нових умовах. Розширювати темат ику сюжетно-рольових ігор. Збагачувати зміст кожної теми за рахунок розгортання нових, послідовно пов’язаних між со­бою ігрових ситуацій. Спонукати позначенню предметних дій під час гри’. Стимулювати відображення найпростіших дій цікавих образів: звірят, іг­рашкових казкових персонажів, вчити пов’язувати умовність дій з викону­ваною роллю.

Конструктивно-будівельні ігри

Мета: закріплювати уміння дітей розрізняти та правильно використову­вати деталі будівельного матеріалу;

розвивати мислення, дрібну моторику. Привчати супроводжувати свої дії словами;

привчати підтримувати порядок гри, бути уважними один до одного.

Заохочувати під час гри до користування малюнками та ілюстраціями різноманітних конструкцій. Вчити використовувати споруди в іграх, зобра­жати образні іграшки. Спонукати дітей до колективної гри. Розвивати художній смак, привчати підтримувати порядок. Створювати умови для бу­дівельних ігор з піском, снігом.

Орієнтовна тематика конструктивно-будівельних ігор.

Ліжко для ляльок, міст для машин, двоповерховий будинок для матрьо- шок, гараж з воротами для вантажних машин, ігровий майданчик для ляльок, кольорові прапорці.

Театральні ігри

Мета: розвивати інтерес до ігор-драматизацій, театральних ігор, інсце­нівок, викликати бажання виконувати окремі ролі;

розвивати словниковий запас, моторику дітей, вчити за допомогою ін­тонації передавати настрій;

виховувати охайне ставлення до ляльок, дотримуватись елементарних правил спільної гри.

Формувати елементарні навички володіння мовою жестів. Спонукати імітувати рухи людей, тварин. Стимулювати використання діалогів, вправ- ляти в умінні інтонаційно передавати настрій персонажу.

Орієнтовна тематика ігор-інсценівок.

«Вовк та семеро козенят», «Коза-Дереза», «Зайчик-побігайчик», «Коло­сок», «Солом’яний бичок», «Лисичка-сестричка», «Пішла киця по водицю».

Дидактичні ігри

Мста: продовжувати формувати уявлення про форму, колір і розміри предметів. Вчити групувати предмети за зовнішніми ознаками;

розвивати в грі перспективні дії, мислення, мову;

у процесі ігрового спілкування виховувати у дітей комунікативні вміння (вміння вислухати пояснення, прохання, поступитися черговністю в діях…).

Закріплювати вміння орієнтуватись у просторі та часі, уявлення про різні множини предметів. Розвивати різні види відчуттів та сприймань. Спонука­ти використовувати в процесі ігрової діяльності набуті знання. Акт ивізу­вати та збагачувати словниковий запас і зв’язність мовлення. Стимулювати використовувати у грі свої враження про різні життєві ситуації засобами зв’язного мовлення. Вправляти дітей в умінні порівнювати, зіставляти, зна­ходити схоже та відмінне в предметах, явищах природи, в рослинному та тва­ринному світі.

Орієнтовна тематика дидактичних ігор.

«Де собачка?», «Розставимо посуд на полиці», «Де дзвенить дзвіночок?», «Накрий па стіл», «Назви колір», «Зробимо лялькам намисто», «Райдуга», «Різнокольорові обручі», «Телевізор», «Підбери за формою», «Чарівна скринь­ка», «Розрізні картинки», «Знайди собі пару», «Розставимо меблі», «Що бу­ває широке, високе?», «Знайди рослину за назвою», «На городі, в саду, у квітнику», «З якого дерева листок?», «Визнач на смак», «Всі додому», «Впіз­най тварину за описом», «Магазин квітів», «Хто де живе і чим харчується?».

Супермаркет професій (сюжетно – рольова гра)

Супермаркет професій

(сюжетно – рольова гра)

Мета. Розширити і закріпити знання про різні типи професій, трудові дії та знаряддя праці, поглибити у дітей усвідомлення того, що добробут нашої країни і всіх громадян примножується працею; викликати відчуття поваги до трудівників та прагнення сумлінно працювати; сприяти розвитку трудової активності і працьовитості школярів.

Хід роботи

І. Організаційний момент.

(Діти всі стоять)

Учитель. Доброго дня лікарі і вчителі, токарі і поети, спортсмени і космонавти, артисти і мореплавці, будівники і захисники Вітчизни. Не дивуйтесь, що я вас так називаю. Пройдуть шкільні роки, і саме ви станете капітанами кораблів, побудуєте затишні будинки, пошиєте гарний зручний одяг і взуття, спечете найсмачніший у світі торт, або збудуєте нове гарне місто…

— Скажіть, чим людина відрізняється від усього живого? (розумом і вмінням працювати)

Сьогодні у нас незвичайний урок.

Сьогодні ми зробимо ще один крок

В країну професій, в країну чудову.

Що вас чекає – ще вам невідомо.

Рукою легенько я лиш змахну

Й до супермаркету професій вас поведу.

Тож ви зрозуміли, що сьогодні ми з вами відвідаємо супермаркет, але не звичайний , а з професіям. Тому, щоб вирушити туди , зясуймо, що таке супермаркет та професія.

(зачитуємо на дошці визначення: супермаркет, професія…)

Слово професія дослівно від латинського переводиться як «обявляти своєю справою.» Але все це попереду. А сьогодні ми можемо з вами лише мріяти і дізнаватись, які ж бувають професії, їх важливість і значення , щоб в майбутньому вибрати ту, яку б ви любили, виконували чесно і вміло.

Очікування :

Перед тим, як вирушити , хочу вас запитати: «Чого ви очікуєте від нашого спілкування?»

Орієнтовні відповіді.

1.Дізнатися більше про різні професії.

2.Збагатити свої знання про знаряддя праці.

3.Дізнатися про найголовнішу професію.

4.Підготуватися до вибору майбутньої професії.

5.Дізнатися, яку користь професії приносять людям.

Вчитель: Відомо, що за покупками потрібно вирушати з корзинкою.Кожен з вас зараз візьме корзинку та на зворотній стороні напише свої очікування і візьме за собою до магазину.

На вході стоїть охоронець і щоб увійти потрібна своєрідна перепустка. А що це буде нехай охоронець скаже вам особисто.

Охоронець : для того, щоб пройти далі потрібо відгадати мою загадку. (Учень читає загадки. Хто відгадав проходить і сідає на своє місце: групками )

Він з комп’ютером на ТИ,
Розумніших не знайти,
Віртуальний творить міст
Диво-майстер… ПРОГРАМІСТ.

***

Літаком керує вправно
Коли навіть в небі хмарно,
Посміхається з висот
Найхоробріший… ПІЛОТ.

***

Професії (це кожен знає)
Важливішої немає!
Він — наставник і навчитель,
Мудрий, приязний… УЧИТЕЛЬ.

Він, як лікар Айболить,
Знає що і де болить,
Кличуть фермер і свинар,
— Порятуй… ВЕТЕРИНАР!

***

Зникло світло, що робити?
По кімнаті як ходити?
Мама каже: «Без істерик,
Допоможе нам… ЕЛЕКТРИК».

***

Хто людей з біди рятує
І хвороби всі лікує —
Призначає процедури
І таблетки, і мікстури? ЛІКАР

***

У кафе чи ресторані
Допоможе пану й пані,
Страв обрати варіант
Пособить… ОФІЦІАНТ.

***

Її давно корівки знають,
Веселим муканням стрічають.
І за її нелегкий труд
Все молоко їй віддають. ДОЯРКА

Він закони добре знає,
Помилку відраз впізнає,
Будь-який важливий лист
Враз напише вам… ЮРИСТ.

***

Він дізнається для нас
Про Китай і про Канзас,
Про найдовший в світі міст
Розповість нам… ЖУРНАЛІСТ.

***

Як рубанком дошку чистить,
Летить стружка золотиста.
З-під рук майстра той-же колір.
Як цей майстер зветься?.. СТОЛЯР

Всім відомо, що давно
Люди винайшли кіно,
Слід вам знати, що тепер,
Головний там… РЕЖИСЕР.

***

Судно, скарб, людей, печери…
В мулі залишки галери…
Відшукає все це враз
Під водою… ВОДОЛАЗ.

***
Золоті у нього руки:
Робить зачіски й перуки,
Підстриже і пофарбує,
Гарний настрій подарує. ПЕРУКАР

1) У пору літню, в час осінній,
Навесні – в гарячий час-
Косять, жнуть вони і сіють,
Орють лан у котрий раз!
(Хлібороби)

2) Твій одяг вийде, мов картинка:
Все по тобі – рукав і спинка.
Тож на примірці – так годиться –
Стій рівно і не смій крутиться.
(Кравець)

3) Він приходить
у білім халаті-
Добрими ліками
Пахне в кімнаті.
(Лікар)

4) Хто розносить нам листи,
Телеграми і газети?
Ой, важка у нього ноша!
Діти, хто він?…
(Листоноша)

5) Першим стрічає
він сонце у місті.
Двір наш і вулиця –
Глянь, які чисті!
(Двірник)

6) Машиною пілот керує,
А будівельник дім будує,
Літак людині підкоряєтся,
Як ця людина називається.
(Пілот)

7) Одяг шиють нам кравці,
У справі цій вони митці!
Вбрання необхідне дорослим, малечі…
А хто продає його, діти, до речі?
(Продавець)

9) Сьогодні король він, а завтра – вояк,
Хто він такий – не збагнути ніяк.
На сцені він сумує і всміхається.
Як же його работа називається?
(Актор)

10) Випікає для малечі
Різні дуже смачні речі:
Печиво, торти і здобу.
Як зовуть таку особу?
(Кондитер)

12) Хто навчає футболістів,
Фігурістів і штангістів,
І від турнірів українських
Веде до ігор Олімпійських?
(Тренер)

У кожній групі є продавець-консультант, який розказує, у чому полягають завдання.

Відділ «Що найважливіше» Я називатиму фах, а ви – шкільну дисципліну, яка найважливіша для цієї професії.
Економіст – математика.
Лікар – біологія.
Фармацевт – хімія.
Археолог – історія.
Геолог, еколог – географія, біологія.
Інженер – математика, фізика.
Програміст – інформатика.
Перекладач – іноземна мова.
Вчитель: Ви молодці. Добре знаєте професії та ті шкільні дисципліни, що є важливими для певних професій.

Узагалі, всі професії світу можна поділити на 5 груп:
«людина — природа» (головний предмет праці — рослини, тварини або мікроорганізми),
«людина — техніка» (головний предмет праці — технічні засоби),
«людина — людина» (головний предмет праці — люди, групи людей, суспільство),
«людина — знакова система» (головний предмет праці — умовні знаки, цифри, мови, ноти)
«людина -художній образ» (головний предмет праці – художні образи та методи їх побудови.)
Проходимо далі. У наступному відділі нас зустрічає…

Відділ «Групи професій»

Кожна група отримує картку з назвою професії і коротким описом умов роботи. Необхідно визначити до якої групи професій відноситься зазначена професія.
Написи на картках:
Вчитель – працює з дитячим колективом, передає свої знання, спілкується з великою кількістю людей, користується повагою учнів. У нього дуже багато паперової роботи, багато часу займає підготовка до уроків та перевірка зошитів, величезна відповідальність за безпеку учнів. Нервова і виснажлива робота.
Музикант — виступає на сцені, володіє особливими знаннями і навичками, має можливість самореалізуватись у музичних творах, від роботи отримує емоційне задоволення, мандрує іншими країнами. Робота вимагає постійної роботи над собою і наявності особливих здібностей: музичного слуху, почуття ритму. Постійно гастролює, робота переважно у нічний час, часто – у вихідні. Мало часу проводить із сім’єю.
Агроном – працює на свіжому повітрі, багато пересувається пішки, живе у сільській місцевості, зимою має небагато роботи, завжди має можливість спостерігати результати своєї праці, керує людьми. У період посівної та збиральної кампаній працює без вихідних і майже цілодобово, часто має погані умови праці.
Оператор комп’ютерного набору – постійно перебуває у приміщенні, більшість часу проводить перед комп’ютером. Має обмежене коло спілкування. Робота вимагає зосередженості. Від малорухливого способу життя має схильність до розвитку хвороб спини. Має досить непогану зарплату.
Машиніст електровоза – постійні поїздки, змінна робота, достатня кількість вихідних. Стабільний непоганий заробіток. Залізничники мають власні санаторії, лікарні. Велика відповідальність за пасажирів. Часті аварії, що загрожують життю.

Вчитель:

Уявімо собі таку картину: не працює лікар, електрик, вчитель, режисер лісник. Що буде? (обговорюємо окремо кожну професію)

Чи можна якусь із цих професій назвати головнішою , важливішою за іншу?

Памятайте діти. Всі ці професії дуже важливі. Люди цих професій сприяють розвитку та процвітанню нашої країни.

Відділ «Знаряддя праці»

У кожній професії є свої знаряддя праці. За знаряддями можна дізнатися, про яку професію йде мова. За опорними словами відгадайте професію і назвіть місце роботи цих людей.

1. Ваги, гроші, каса, товар, чек (Продавець – магазин).

2. Гребінець, ножиці, дзеркало, лак для волосся (Перукар – салон).

3. Дерева, квіти, ягоди, горіхи, гриби (Садівник – сад).

4. Корова, відро, молоко (Доярка –ферма).

5. Трактор, плуг, ричаг (Тракторист- поле).

6.Вантаж, кермо, дорога, машина (Водій автомобіль).

7. Калькулятор, бланки, рахунки, гроші (Бухгалтер – офіс).

8. Комп’ютер, диски, системний блок, програми (Програміст– фірма, обчислювальний центр).

9. Мікрофон, музика, пісня, костюми (Артист – співачка – сцена).

10. Інструменти, ноти, паличка, оркестр (Диригент – оркестрова яма, сцена).

Вчитель: без знарядь праці людині важко було б досягати вершин професіоналізму. Мені дуже приємно, що ви добре обізнані з цього питання).

Відділ «Історія»

Учні зачитують повідомлення.

Учень 1. Хто був першим лікарем?

З давніх-давен були серед людей такі, які вміли лікувати різні недуги, допомагали іншим. 2477 років тому, за переказами, у Греції народилася людина на ім’я Гіппократ. Він дуже багато зробив для розвитку медицини. Недаремно Гіппократа називають «батьком медицини». Головне, що він зробив, — відокремив медицину від чаклунства і забобонів. Його заповіддю були слова: «Не зашкодь!». Ця людина розпізнала і описала багато захворювань. Гіппократ вважається першим лікарем.

Учень 2. Про перших пожежників

У давні часи не було постійних пожежників. Якщо загорявся будинок, із вогнем боролися всі. Люди шикувалися в лінію й утворювали живий ланцюг від палаючого будинку до річки або колодязя. Вони передавали відра з водою з рук у руки, поки вода не доходила до тих, хто заливав полум’я.

Перша добровільна пожежна команда з’явилася в Лондоні у 1666 році, після того як пожежа знищила 13 000 будівель. Ці добровольці давали обіцянку кинути все й ринутися на боротьбу з пожежею, де б вона не виникла.

Саме англійці вигадали ручні насоси, щоб качати воду шлангами для боротьби з вогнем.

Учень 3. Про перших художників

Першими художниками на Землі були печерні люди. На стінах печер у південній Франції та в Іспанії знайдено кольорові малюнки тварин, які були виконані в період між 30 000 і 20 000 роками до нашої ери. Багато із цих малюнків навдивовижу добре збереглися, тому що ці печери були невідомі багато віків.

Учень 4. Про давніх перукарів

У давні часи перукарі не тільки робили людям зачіски, а й були хірургами. Вони лікували рани, пускали кров, деякі з них виривали зуби.

Учень 5. Про перших балетних танцюристів

Першими балетними танцюристами були королівські й титуловані особи, і танцювали вони на балах, а професійних танцюристів у ті давні часи не було.

Учень 6. Про перших циркових артистів

Перші згадки про далеких попередників циркових артистів ми зустрічаємо в давньоєгипетських папірусах. Так, приміром, там розповідається про фокусника і дресирувальника Джеді, який розважав фараона Хеопса.

Учень 7. Про перших банкірів

Уже в Давньому Вавилоні, коли ще не були винайдені монети, існували люди, які позичали людям гроші, здійснювали різні операції з грошима для інших людей. їх можна назвати першими банкірами, хоч усі вважали їх лихварями. Іноді цими справами відали священики у храмах.

У Давній Греції також були лихварі, а в Давньому Римі вже існували великі банки.

Відділ «У майстерні майстра»

Назвіть прізвища, які походять від назв професій

Клименко
Кравченко
Петренко
Косаренко
Пасічник
Рибальченко
Крамаренко
Нестерчук
Шевченко
Гарматюк
Ковалик
Маляренко
Гайовий
Сердюк
Пастушенко
Коваленко
Столяренко
Лісниченко
Кучер
Прокопченко
Радченко
Стороженко

Відділ «Каверзні запитання»

Ця людина знає все про товари, вміє добре важити і рахувати гроші.

Ця людина знає все про хвороби тварин.

Він захищає людину навіть тоді, коли вона вина.

Ця людина вміло працює ножицями, робить гарні зачіски.

Ця людина стежить за дотриманням порядку на вулицях і в громадських місцях дітьми та дорослими.

Сміливий, мужній, спостережливий, уважний, охороняєкордони рідної країни.

Ця людина дбає про чистоту на подвірї та у підїзді в усі пори року.

Веселий, уміє розсмішити всіх, артистичний.

Має гарний, приємний голос, заворожує слухачів чудовим виконанням пісень на сцені.

Мужній і відважний чоловік, який охороняє ліс і його мешканців.

Він старанний і наполегливий. Кожен день дізнається щось нове. Здобуває знання, щоб у майбутньому опанувати бажану професію. Хто це, як ви гадаєте?

Вчитель:Так, це учень.

Чи можна вважати, що учень — це теж професія?

Чи потрібна, на вашу думку, ця професія?

Учитель, лікар чи геолог,

Письменник, слюсар чи тесляр –

Всі називають головною

Одну професію – школяр!

— Так, це найперша професія людини. Це основа всіх основ. Це те, без чого не буде в майбутньому жодної професії. А тому на сьогоднішній день основним завданням для вас є гарно вчитися і прикладати до навчання якомога більше зусиль. Памятайте, що із старанних, сумлінних школярів виростають справжні професіонали своєї справи.

Відділ «Професії відомих людей» .

Для кожної людини в житті дуже важливо правильно вибрати професію, тоді людина працює з задоволенням і приносить радість собі і всьому суспільству. Зараз на екрані з’являтимуться портрети відомих людей України. Ви повинні сказати хто це, і назвати професію цих людей.

1. Тарас Григорович Шевченко – поет, художник, письменник.

2. Леонід Іванович Глібов – байкар, письменник, поет, видавець.

3. Василь Олександрович Сухомлинський – педагог, письменник., поет. Микола Віталійович Лисенко – композитор, піаніст, диригент.

4. Микола Михайлович Амосов – лікар — кардіолог, літератор.

5. Олег Костянтинович Антонов – авіаконструктор літака АН -2, АН- 22, професор.

6. Леонід Костянтинович Каденюк – 1 космонавт незалежної України.

7. Богдан Сильвестрович Ступка – актор.

8. Володимир і Віталій Клички – спортсмени, боксери.

9. Андрій Шевченко – спортсмен, футболіст.

Висновок: всі ці та інші відомі українці внесли великий вклад в розвиток нашої держави. Вони прославили нашу Україну далеко за її межами.

Досягти такого успіху їм допомогла працьовитість, інтуїція, талант і знання.

Відділ «Гра- пантоміма.»     

 Найперші порадники у виборі професії – це найдорожчі і найрідніші люди – ваші батьки. Тому зараз послухаємо дещо і про них.

Вчитель:Тато з мамою в турботі,
Бо щоденно на роботі.
Виробляють щось чи щось рахують,
Ким твої батьки працюють?

Одна дитина показує ким працює хтось із батьків. Клас відгадує. Дитина розповідає про важливість цієї професії.

 Маму з татом поважай, дома їм допомагай.
Підмітай та посуд мий, якщо бачиш, що брудний.
Свої речі поскладай, відпочити мамі дай.
І до праці та порядку вже з дитинства ти звикай.

Відділ «Наш клас у майбутньому»

Зараз ви як маленькі пташенятка, але дуже швидко підростете і полинете з маленького гніздечка у вирій до високих вершин. Я думаю, що кожен із вас уже замислювався над тим, яка професія йому подобається. Запрошую вас до наступного відділу.

Діти малюють емблему професії своєї мрії. Показують по черзі емблему всім діткам, вони відгадують. Емблему чіпляють на ватман «Наш клас у майбутньому.» Розказують чому саме про таку професію мріють.

Ось добігає кінця наша сьогоднішня зустріч. Візьміть корзинки із якими вирушали до супермаркету. Зачитайте будь ласка, що ви написали на початку заняття і скажіть чи збулися ваші очікування від заняття.

Яку професію на майбутнє придбали у нашому супермаркеті?(діти називають ще раз свою майбутню професію)

• Що цікаве для себе відкрили?

• Про які професії ще хотіли б дізнатися?

• Чи можна назвати найважливішу професію? Чому?

— Як треба ставитися до представників різних професій?      

 Вибір професії – дуже важлива справа. Розподіл професій  на погані й хороші, цікаві й нецікаві, легкі й важкі – помилковий. Важливо те, як ставиться людина до своєї роботи. Але яку б професію ви не обрали , ким би не стали, пам’ятайте, головне – залишатися людиною у будь-якій життєвій ситуації.

Якими б ти не йшов в житті шляхами,

Яку б ти стежку чи доріжку не обрав,

Завжди лишайся з чистими руками,

Й сумління щоб свого не плямував.

Роботу  обрану виконуй чесно,

Працюй натхненно, творчо кожен день.

Адже усі професії почесні,

Коли  ти трудишся  для себе і людей!

Четвертий рік навчання Сюжетно-рольові ігри

Мета: вчити дітей виділяти загальні ознаки предметів, групувати їх за зовнішньою ознакою. Розуміти деякі найпростіші зв’язки між ознаками, властивостями, призначенням предметів, діями людей;

спонукати позначати словом роль гри, вчити задовольняти інтерес до нав­колишнього в іграх, втілювати їх у ролях, сюжетах. Добирати іграшки від­повідно до гри

;спонукати дітей до зацікавленості спільними іграми, охоче брати в них участь. Вчити спілкуватися, дотримуватись правил спільної гри, прилучати до етичних норм спілкування, привчати вислуховувати партнера.

Спонукати дітей цікаво і змістовно гратися, як наодинці, так і вдвох, утрьох чи більших за кількістю дітей ігрових груп. Дотримуватись правил поведін­ки, зумовлених певною роллю, та правил щодо організації й розви тку спіль­ної ігри. Спонукати дітей виявляти інтерес до навколишньої дійсності.

Збагачувати тематику ігор та зміст рольового спілкування. Працювати над творчим відтворенням рольових діалогів. Допомагати дітям будувати сю­жети гри. Закріплювати стереотип жіночої і чоловічої поведінки. Допо­магати окремим дітям знаходити партнерів для гри.

Українські народні ігри

Мета: ознайомити дітей з народними звичаями. Спонукати до викорис­тання у грі примовок, закличок, мирилок, лічилок;

збагачувати словниковий запас, виразність мови, розвивати пластику, ритм;

виховувати доброзичливе ставлення до дорослих, один до одного, вміння прислухатися, слухати, гратися великим і малим колективом.

Збагачувати запас скоромовок у дитячому мовленні, збуджувати бажання чітко промовляти скоромовки. Продовжувати вчити з дітьми українські на­родні загадки. Привчати самостійно користуватись загадками. За допомогою загадок удосконалювати знання дітей про природні явища та навколишнє середовище. Збагачувати словниковий запас, виразність мови. Залучати дітей до жартівливих мовних ігор («Киця-мура, де ти була…», «Грицю, Грицю, до роботи…», «Зайчику, зайчику, де ти був…».)

Удосконалювати діалогічне мовлення. Розширювати коло уявлень дітей про використання українським народом календарно-обрядових ігор. Залу­чати дітей до участі у веснянках («Вийди, вийди, Іванку…», «Ой весно, вес­но…», «Ой виходьте, дівчатка…»).

Ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності

Мста: сприяти перетворенню гри в продуктивну діяльність. Закріплюва­ти навички роботи з папером, картоном, природним та штучним матеріа­лом;

вдосконалювати навички самообслуговування та виконання господар­сько-побутової роботи. Сприяти, розвитку мовлення, мислення, уваги;

виховувати охайність, бережливе ставлення до ляльок, уміння вислухати іншого.

Удосконалювати навички володіння мовою жестів та імітаційних рухів. Вправляти дітей у наслідуванні поз людей у різних ситуаціях. Вчити пере­давати відповідними рухами дії людей (наприклад, як мати колише дити­ну), характерні рухи швачки, доярки… Закріплювати уміння передавати емоційний стан персонажів гри-драматизації, голосом створювати почуття радості, тривоги. Вчити новим способам водіння ляльок (тіньового театру, театру ляльок з рухливими ніжками, театру бі-ба-бо).Допомагати дітям створювати ігрове середовище, виготовляти ляльки, деталі костюмів, декорацій. Розвивати вміння імпровізувати, спонукати ба­жання по-новому розігрувати казки або інші твори за певним сюжетом.

Орієнтовна тематика ігор-інсцснівок.

«Ходить гарбуз по городу», «У зимовому лісі», «Заєць-кравець», «Коло­бок», «Рукавичка», «Кіт, цап і баран», «Котик і півник», «Лебідь, рак і щу­ка», «Ти продай, бабусю, бичка».

СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІ ІГРИ — Планування. Розробки — Каталог файлів

32. Поняття про сюжет та зміст сюжетно-рольової гри.

У сюжетно-рольовій грі, творчій за своєю природою, діти самостійно визначають її сюжет та зміст, які зумовлюють основні лінії розгортання гри за певним задумом дітей. Сюжет є важливою складовою структури сюжетно-рольової гри. Він визначається тим колом явищ дійсності, які знаходять відображення у грі. Дитина обирає, насамперед, ті сюжети, які постійно мають місце в її житті: гра «у сім’ю», «лікарню»та ін.За тим, які сюжети розігрують діти, вихователь може скласти досить повне уявлення про зміст досвіду дитини, про умови її виховання у сім’ї, значущі моменти її життя. У сюжеті ігор переплітаються спогади про реальні події життя дітей та фантастичні елементи з казок, кінофільмів і мультфільмів. Особливо помітно ігри дітей насичуються фантастичними елементами у період позаситуативно-пізнавальної форми спілкування з дорослими, коли стрімко розширюється запас знань про навколишню дійсність, не обмежений безпосередньою ситуацією. Згодом головна увага дитини переміщується зі світу фізичних предметів та явищ на світ людей, а провідною формою спілкування з дорослим стає позаситуативно-особистісна. В іграх все більше сюжетів соціального спрямування, де зображаються відносини між людьми як носіями соціальних ролей, де моделюється вирішення складних етичних проблем. Від сюжету, який складається з кількаразового повторення певної модельованої ситуації (наприклад, «мама» то одягає, то роздягає «ляльку» – дочку) діти переходять до сюжетів, утворених з однієї-двох сюжетних ліній, у грі вирізняються певні етапи, неоднорідні за змістом («мама» одягає «дочку», відводить у дитячий садочок, там вона снідає і т.д.). Сюжети стають стійкішими, розігруються довші періоди часу. До кінця дошкільного віку виникають сюжети – композиції, в яких відображаються різні та водночас пов’язані між собою сфери дійсності. Змістом гри є той момент дійсності й відносин між дорослими, що виділяється у відповідній сфері дійсності як найбільш значущий у розумінні дітей та відтворюється ними у грі. Наприклад, гра «у лікарню» – сюжет, а прийом хворого, вислуховування роботи його серця, дихання – зміст цієї гри. Те, що дошкільник вирізняє як суттєве, головне у певній ситуації та переносить його у гру, свідчить про міру його інтелектуального розвитку, про особливості розуміння ним ситуацій життя дорослих людей. Дошкільник за зовнішніми діями і атрибутами все частіше відкриває глибинні соціальні відносини. Сюжетно-рольова гра дозволяє малюку зрозуміти мотиви трудової діяльності дорослих, розкриває її суспільне значення. Тепер дитина розуміє, що вихователь виховує дітей, лікар їх лікує тощо.Сюжет та зміст гри визначені задумом дітей, тому становлятьоснову уявної ситуації як неодмінної психологічної умови сюжетно-рольової гри.

33. Роль та ігрові дії дошкільника  як центральний компонент сюжетно-рольової гри.

 У структурі сюжетно-рольової гри центральним компонентом виступає роль – суспільно прийнятий спосіб поведінки людей у різних ситуаціях (Д.Б.Ельконін). У грі діти виконують різноманітні ролі,кількість яких з віком зростає приблизно до 10. Не всі ролі даються дошкільнику однаково добре, 2–3 з них вирізняються як улюблені. Тому засвоєння рольової поведінки дитиною виступає могутнім засобом розвитку довільності, як провідної особистісної якості. Виконуючи роль,дитина стримує свої безпосередні спонукання, поступається особистими бажаннями і демонструє суспільно схвалюваний зразок поведінки, виражає етичні оцінки. Хоча й хочеться скуштувати цукерку продавцю, але він цього не робить. Виступаючи у різних рольових позиціях, дитина сприймає ситуацію з різних поглядів: якщо водій автобуса раптом захоче змінити маршрут – «пасажири» будуть протестувати. Водночас глибшим стає й розуміння своїх зобов’язань стосовно інших людей. Раніше дівчинка вередувала, була впертою, мамі з нею було важко. Виконуючи роль

мами у грі, вона зрозуміла, як важливо, щоб дочка була слухняною.

Отже, сюжетно-рольова гра формує в дитини навички соціальної перцепції та взаємодії, навчає дитину цінувати позитивні взаємини між людьми, розкриває взаємозалежність між ними.

Рольова поведінка закріплюється за допомогою встановлення правил гри. Нездатність дитини виконувати роль водночас означає невиконання правил гри, які засуджуються однолітками, вони відмовляються продовжувати таку гру. Відлучення дитини від гри слугує орієнтуючим фактором.

Таким чином, ставлення дитини до правил протягом дошкільного віку зазнає глибоких змін. На перших етапах розвитку сюжетно-рольової гри правила носять нестійкий характер, часто порушуються, не викликаючи зауважень гравців. На наступному етапі гравці не погоджуються з порушенням правил товаришами й вимагають реалістичного відображення у грі рольової поведінки дорослих. Наприкінці дошкільного віку дитина свідомо виконує правила, аргументуючи їх необхідність: якщо вчителька гратиметься ляльками, то не буде кому провести урок.

Реалізація задуму гри, розгортання її сюжетних ліній відбувається шляхом виконання учасниками гри ігрових дій відповідно до обраних ними ролей. По мірі розвитку сюжетно-рольової гри дошкільника ігрові дії набувають все більшої згорненості, водночас їх кількість та складність у їх послідовності зростають. Згорненість ігрових дій проявляється як їх виконання в умовному плані, заміна предметних дій їх позначенням за допомогою мовлення.

Увага у дитячих іграх переноситься з процесу відтворення дій дорослого, характерних для певної їхньої функції, на моделювання взаємин між ролями в усій їхній складності. Зростає кількість моментів спілкування між ролями,

під час якого вирішуються різноманітні проблеми взаємовідносин.

Здатність дитини діяти в грі в уявному плані знаменує собою значні психічні зміни.

Роль та значення сюжетно-рольової гри у становленні гуманних взаємин дітей старшого дошкільного віку.

Виховне значення гри у психічному розвитку дошкільника визнане в дитячій психології та дошкільній педагогіці одним із базових положень. У грі виявляються всі психічні властивості й процеси, розвиваються певні риси характеру, відбувається становлення образу «Я». Саме в ній формується довільна поведінка дитини. Психолог Л. Виготський зазначив, що гра пробуджує в дитині сильні, яскраві почуття, водночас навчає не підпорядковуватися наосліп емоціям, а узгоджувати їх із правилами гри й кінцевою метою [5, с.77].

Роль гри в розвитку позитивних якостей дитини визначається багатьма об’єктивними й суб’єктивними чинниками. Лише участі дитини у грі ще недостатньо, щоб можна було вести розмову про вагомі надбання в психічному розвитку. Найбільше це стосується сфери почуттів як найпотаємнішого, делікатного аспекту стосунків. Емоції, що проявляються у грі, можуть бути далекими від гуманних, тому втрачають у такому випадку розвивальний вплив на станов­лення витоків гуманного ставлення до людей, природи, світу.

Гра не лише безпосередньо впливає на дитину, а й доповнює чи підсилює інші (наприклад, суто дидактичні) навчальні прийоми. Сюжетно-рольова гра завжди залишається лише дитячою діяльністю, чи, як прийнято висловлюватися, головною формою дитячої самодіяльності. Адже гра завжди передбачає свободу, хоча й обмежену правилами, роллю та іншими чинниками.

Надзвичайно важливо визначити міру припустимого втручання дорослого в гру. Якщо йдеться про розвиток у грі, то педагог має опікуватися тим, щоб вона збагачувала уявлення і знання дітей про навколишній світ, та вилучати все, що може заважати реалізації дитячої самодіяльності. А орієнтація на розвиток певних якостей особистості саме через гру чи ігрові прийоми передбачає такі форми ігрових дій, сюжетів, моделювання ігрових взаємин, які задає дорослий. Певна річ, у будь-якому разі не знімається питання щодо педагогічного керівництва грою, але його, по суті, переводять в іншу площину – змісту і доцільних способів керівни­цтва. Тому важливого значення набуває вивчення питання про те, що саме в грі є розвивальним, та які виховні завдання найуспішніше вирішують у процесі гри. Хоча чимало психологів і педагогів (Д. Ельконін, Р.Жуковська, О. Запорожець, С. Новосьолова, Д. Менджерицька та ін.) писали про широкі можливості сюжетно-рольової гри в контексті виховання моральних якостей і почуттів дитини, але спеціальних експериментальних досліджень, спрямованих на з’ясування функцій гри у розвитку в дошкільників гуманних почуттів, бракує.

Сюжетно-рольова гра може бути засобом формування в дітей моральних уявлень загалом та гуманних почуттів зокрема, оскільки діти відтворюють у ній стосунки дорослих [5, с. 78].

Структура творчої сюжетно-рольової гри, згідно з поглядами Д. Ельконіна, охоплює такі взаємопов’язані між собою елементи: ролі, що вибирають діти; ігрові дії, завдяки яким ці ролі реалізують; ігрове використання предметів (заміна реальних предметів ігровими). Крім того, у грі виокремлюють реальні стосунки між гравцями, що, на відміну від рольових, визначаються вибірковістю стосовно партнерів.

Центральний момент гри, що об’єднує всі її компоненти, – це роль, яку вибирає дитина. Не змінюючи зовнішнього боку діяльності малюка, вона перебудовує його дії, надає останнім суспільного відтінку, розвиває всебічно.

Так, вивчаючи вплив гри на розвиток моторики дошкільників, О. Запорожець зазначив, що рухи дитини, яка визначила для себе певну роль, істотно відрізняються за структурою і продуктивністю від її рухових умінь за звичайних, неігрових умов. Малюк, який у повсякденній життєвій ситуації нерішуче зупиняється перед струмочком, з легкістю перестрибує його, уявивши себе зайчиком, що втікає від вовка.

Позитивно впливає гра і на розвиток довільних процесів пам’яті дошкільника. Наприклад, установку запам’ятати і пригадати дитина виконує у грі значно швидше і легше, ніж, скажімо, на занятті чи в інших видах діяльності. Саме роль, надаючи суспільної ваги діям дошкільника, сприяє психічному розвиткові, особистісному зростанню дитини. При цьому визначальним чинником є, власне, не стільки гра, скільки той чи інший її конкретний зміст. Педагог може стимулювати його відповідно до виховних завдань. Зміст уводять в гру через її роль. Остання передбачає певну систему дій, які здійснюють в уявній ситуації, що і є характерною властивістю гри.

Ігрові дії відрізняються від предметних скороченістю й узагальненістю. Під час гри старших дошкільнят на перший план виступають стосунки між людьми, суспільний сенс праці. Л. Виготський дуже влучно схарактеризував гру як арифметику соціальних стосунків. її учасники практично моделюють стосунки, з якими зіштовхуються люди при виконанні суспільних функцій [7]. Таким чином, гра для дітей – єдиний посильний засіб орієнтації в мотивах та моральних настановах і правилах дорослого світу.

Функції ролі та розгортання сюжету диктують ігрові правила, ці неписані і чітко визначені закони та приписи.

У будь-якій рольовій грі між роллю, ігровими діями і рольовими правилами існують взаємозв’язки. Вони змінюються відповідно до віку дітей – учасників ігор. Так, ігри малюків характерні розгорнутою системою зовнішніх дій та прихованими за ними ролями і правилами, а для ігор дітей середнього віку властива згорнутість дій, при цьому чітко виокремлюються ролі.

Рольова поведінка дітей у грі, як стверджує Д. Ельконін, – складно організована [59]. У ній є зразок, який, із одного боку, орієнтує, а з іншого – слугує взірцем для контролю. У рольовій поведінці є виконання дій за зразком і порівняння з ним, тобто контроль.

У психолого-педагогічній літературі вже усталеною є думка, що основне ви­ховне значення полягає в тому, що саме грають діти (сюжет) і що є центральним моментом їхніх ігор (зміст).

У низці праць А. Анциферова, Е. Аркін, О. Усова, Р. Жуковська аналізують структуру сюжетів дитячої гри, розкривають значення і можливість ненав’язливого та делікатного педагогічного коригування сюжету. Зокрема підкреслено, що за умов правильної організації ознайомлення дошкільників із навколишньою дійсністю сюжети ігор уже в молодших дітей стають різноманітними. Характерно, що однакові сюжети в різних вікових групах відрізняються за змістом. Якщо основний зміст гри малюків полягає у виконанні певних дій з іграшками, що відтворюють дії людей, а дітей середнього віку – у відтворенні стосунків між дорослими і старшими дітьми, то у старших дошкільників сенсом гри стають правила суспільної поведінки та суспільні стосунки між людьми. Як зазначила Д. Менджерицька, основний шлях виховання у грі – вплив на її зміст, тобто вибір теми, розвиток сюжету, розподіл ролей, реалізація ігрових образів.

Через певний сюжет, зміст і роль під час гри можливо сприяти розвиткові моральних та соціальних почуттів у дошкільників. Необхідною умовою цього є моделювання взаємин, у яких виявляються гуманні почуття [5, с. 79]. Роль гри у розвитку почуттів не вичерпується власне ігровими стосунками. Реальні стосунки між учасниками спільної ігрової діяльності також сприяють розвиткові супідрядності й узгодженості їхніх дій, визначають підпорядкування певним правилам. На нашу думку, насичення дитячих стосунків проявами гуманних почуттів допомагає гармонійному розвиткові емоційної сфери дитини, її моральному становленню.

Група дошкільників за багатьма критеріями відповідає статусу колективу. Взаємини у колективі вибудовуються на засадах доброзичливості, готовності за будь-яких обставин допомогти товаришеві. Ознаки колективізму виявляються в готовності виконувати посильні справи, необхідні для окремих дітей і групи загалом, у безпосередній радості не лише за свої успіхи, а й за досягнення товаришів.

Важливим для дитини дошкільного віку є те, як її сприймають оточуючі та перш за все, усвідомлене сприйняття самого себе. Адже уявлення про власний емоційний стан, передбачення наслідків своїх учинків (самозвинувачення, само схвалення тощо), тобто моральна самооцінка є початковим етапом розвитку потреби у моральній поведінці [9]. Основним психологічним механізмом, що допомагає дитині сприймати себе (та інших теж) є дитячі емоції. Важливою умовою розвитку позитивного емоційного ставлення до себе та оточуючих, як зазначається у колективній монографії „Діти і соціум”, є формування у дитини регуляції поведінки – вміння стримувати себе, здатність діяти свідомо, а не імпульсивно, що відкривається дитині під час розв’язання особливих завдань, спрямованих на пошуки смислу як суб’єктивно особистісного ставлення [18, с. 245].

За дослідженнями психологів (Л. Божович, Д. Ельконін, О. Запорожець, С. Ладивір, М. Лісіна, С. Якобсона та ін.) ці вміння є одними із основних аспектів становлення особистості [12], а у нашому дослідженні – основною умовою формування гуманних взаємин дітей.

Особливо цінними новоутворенням, вважають С. Кулачківська, С. Ладивір, Л. Проколієнко, є те, що у дітей старшого дошкільного віку вже можуть виникати незадоволення своїми вчинками та переживання з приводу того, що щось зроблено не так. Тобто йде боротьба між дитячим егоїзмом та засвоєними моральними нормами. Дитина може визнати свою неправоту, перебороти страх перед покаранням і зізнатися у скоєному [3]. У цьому випадку дитині необхідно провести складний процес самооцінки і усвідомити свою не ідеальність та потребу змінювати щось у собі. Ці важливі утворення можливі при правильному педагогічному впливі на формування взаємостосунків дитини з оточуючими. Як запевняє А. Гончаренко, спільна діяльність стимулює тривалий процес пошуку форм взаємодії, розгляду і усвідомлення позиції партнера і, як результат, прийняття чи неприйняття його [11].

В українській психолого-педагогічній науці загальноприйнятим є положення про те, що гра – одна із спільної діяльності дошкільників. Саме ігрова діяльність, як ніяка інша, сприяє формуванню дитячого колективу, розвиткові позитивних взаємин у ньому, закладення початків суспільної спрямованості особистості вже на етапі дошкільного дитинства (під суспільною спрямованістю особистості розуміють домінування гуманних проявів у поведінці людини).

Відомий психолог Д. Ельконін зазначав, що гра є арифметикою соціальних взаємин [59]. У реальній дійсності взаємини між людьми закриті для дитини матеріальними предметами, з якими діють люди, у грі вони вперше відкриваються, отже, гра – найважливіше джерело формування соціальної свідомості дошкільника. У цьому її основна функція і значення для розвитку особистості дитини. Найбільші можливості формування дитячого товариства забезпечуються ігровою діяльністю дітей. Саме в ній найповніше активізується їхнє суспільне життя.

Гра – самостійна, провідна діяльність дошкільників. У грі, як у будь-якій творчій колективній діяльності відбувається зіткнення розуму, характерів, задумів. Саме в цьому зіткненні формується особистість дитини, складається дитячий колектив. При цьому зазвичай спостерігається взаємодія ігрових і реальних взаємин. Якщо дитина захоплена своїм задумом, своєю роллю, тоді ігрові взаємини перемагають. Якщо ж вона байдуже ставиться до гри, то спостерігається протилежне: роль недостатньо впливає на її поведінку, її взаємини з дітьми. Тільки гра, що захоплює дитину, мобілізує її розум і волю, збуджує сильні почуття, може підпорядкувати задуму егоїстичні спонукання, погані звички.

Формування ігрового колективу залежить від змісту гри, багатства задуму, а сам факт створення колективу, у свою чергу впливає на розвиток ігрової творчості. Уміння організувати гру, домовлятися, розподіляти ролі необхідні для того, щоб вийшла цікава гра. Навіть із достатнім знанням, багатими враженнями про те, що зображується, задум не втілюється, якщо у дітей не сформовані моральні якості, що необхідні для конкретної творчої гри.

Організація дитячого колективу у сюжетно-рольовій грі – це і передумова успіху роботи, й один з її результатів. Для того щоб підтримувати і розвивати інтереси дітей, їх активність, самостійність, цілеспрямованість, необхідна організація дитячого колективу, а сформованість, наявність перерахованих вище якостей допомагають у становленню дружніх взаємин, набуттю навичок колективних дій. Високий рівень ігрової творчості, багатий зміст ігор, згуртований загальними інтересами колективу – усе досягається завдяки тривалій роботі вихователя.

Існує два взаємопов’язані шляхи формування дитячого колективу:

З одного боку, у грі виявляється культура поведінки, вихована у дітей поза грою. З другого боку, цікавий зміст дитячих ігор сприяє розвитку дружніх почуттів і об’єднує дітей. Така єдність ігрових і реальних взаємин допомагає створити етичну спрямованість поведінки дітей.

Зробити колективне життя дітей цікавим, дієвим і радісним, щоб діти знаходили втілення своїх задумів і поставлених цілей, – необхідна умова успішного становлення гуманних взаємовідносин між дітьми.

Важливо пам’ятати, що гра є, насамперед, діяльністю в якій діти, беручи на себе ролі, моделюють саме ті взаємини в які вступають дорослі у реальному житті і, насамперед, у процесі виконання трудових і громадських обов’язків. Відтворюючи діяльність дорослих, їх колективні взаємини і вияви взаємодопомоги, дитина активно оволодіває моральними нормами нашого суспільства.

Ігрова діяльність старших дошкільників піднімається на якісно нову сходинку свого розвитку. Вміння домовлятися, поступатися один одному в інтересах спільної діяльності, відповідально відноситися до доручень вихователя, бережно відноситись до речей – при розвитку цих якостей дитячі взаємовідносини набувають чітко виражений колективний характер. Для таких взаємовідносин характерне більше проникнення дітей в інтереси один одного, у них виникає бажання і реальні можливості для спільного обговорення змісту, розподілу ролей не тільки по бажанню, а й за можливостями дітей. Ці початки гуманних взаємин піднімають гру, як діяльність, на більш високий рівень, так як в ній збігаються інтереси декількох учасників, які вносять в сюжетну гру свою ініціативу, творчі відносини до ігрових образів. В сюжетно-рольових іграх ігрові дії виконуються вже не заради самих дій, а для виявлення певного ставлення до партнера відповідно до взятої на себе ролі. Основним змістом рольової гри дітей стають взаємини між людьми та виконання правил, які випливають з тієї чи іншої ролі. Саме правила гри є важливим засобом регулювання взаємин.

У сюжетних іграх старших дошкільників існують два плани взаємин між учасниками: сюжетно-рольові, які виникають у зв’язку із сюжетом і ролями, і взаємини, що мають місце під час договору її учасників про розподіл обов’язків перед грою, а також в її ході, коли комусь з учасників треба на якийсь час вийти з гри. Сюжетно-рольові стосунки, в яких моделюється сфера людських взаємин, розвивають у дошкільників уміння виділяти ті аспекти своїх взаємин з іншими дітьми, які регулюються моральними нормами поведінки. Відносини з приводу гри сприяють формуванню у старших дошкільників моральних мотивів поведінки. У них, як і в реальному спілкуванні діти діють самі від себе [24].

Ці два плани взаємин іноді не збігаються і тоді можна спостерігати: хлопчик у ролі вихователя або лікаря привітно і ввічливо ставиться до своїх партнерів. Але варто комусь із них порушити правила гри, як він у різкій навіть грубій формі робить зауваження ровесникові. Так за цілком благополучними взаєминами з ровесниками у грі можуть приховуватися негативні форми спілкування і взаємини у реальному житті. Отже, взаємини, які виявляються у зв’язку з грою, є головним показником реального рівня вихованості дітей.

Слід відмітити: хоча цих два плани взаємин дітей і не тотожні, однак між ними існує тісний зв’язок і взаємовплив. Педагогічна практика свідчить, що від рівня розвитку сюжетно-рольових відносин певним чином залежить і характер взаємин дітей з приводу гри, а від того як складаються ці останні, залежить розвиток і власне ігрових стосунків. Адже кожна ігрова ситуація, в якій діє дитина зачіпає і її почуття. Граючи дитина передає своє власне ставлення до зображуваної нею ситуації, щиро і безпосередньо входить у роль. Завдяки цьому в неї виникає потреба поводитись відповідно взятої на себе ролі. В ході гри дошкільник засвоює моральні норми та правила співжиття у товаристві однолітків. Діючи як добрий і справедливий вихователь, як ввічливий і тактовний покупець та продавець, лагідний та чуйний лікар, дитина вправляється у вмінні виявляти доброту до інших, глибше усвідомлює та засвоює правила взаємин.

Спираючись на позитивний образ героя, якого дитина зображує у грі, вихователь може формувати її реальну поведінку і взаємини з ровесниками. Характерно: чим складніший і змістовніший сюжет гри, тим міцніше діти засвоюють правила взаємин, частіше переносять їх на реальні повсякденні стосунки зі своїми товаришами. Особливо значний вплив у цьому плані справляють ігри з чітко вираженим моральним підтекстом.

Належну увагу слід приділяти і складу ігрових об’єднань, оскільки від цього великою мірою залежить злагодженість дій учасників гри, характер їх взаємин. Якщо до складу ігрового об’єднання входять діти, які вже дещо володіють правилами взаємин, то, безумовно, гра проходить злагоджено і приносить усім учасникам задоволення і радість. Коли ж у групу вливаються нові діти, педагог повинен продумати, як краще ввести їх в ігрові об’єднання або як створити нові. Тут вихователеві допоможе знання індивідуальних особливостей підопічних, рівня розвитку їхніх ігрових умінь. Досвід показує, що найкращим прийомом, який допомагає швидко подружити новачка з ровесниками, є опора на позитивні якості та вміння вихованців. Наприклад, деякі діти погано володіють виконавчими та організаторськими вміннями, але в них гарно розвинута творча уява, вони багато знають про навколишнє життя тощо. Виходячи з цього вихователь може швидко ввести їх в уже досить стабільні ігрові об’єднання, наголосити на тому, що новий товариш знає багато цікавого, такого, що можна використати у грі. В такий спосіб гра може збагатитися і стати значно цікавішою для її учасників, а нова дитина знайде своє місце серед них. Разом з тим вихователь повинен знати, що в давно складене ігрове об’єднання ніколи не варто вводити нових дітей, коли цього не хочуть його члени.

Залежно від конкретної ситуації, вихователь може або запропонувати дитині приєднатися до групи ровесників, які ще не приступили до гри й лише домовляються про її організацію, або ввести уже діючий колектив, доручивши роль помічника. Враховуючи, що старші дошкільники люблять учити інших дітей того, що вміють робити самі, вихователь може попросити когось з них допомогти новачкові оволодіти певними вміннями: «Петрику, ти дуже гарно виконуєш роль капітана. Вся команда чітко виконує твої розпорядження, працює злагоджено і дружно. Я б хотіла, щоб ти прийняв у гру Романа і навчив його всього, що вмієш сам».

Як правило, діти ніколи не відхиляють особисте прохання старшого, вони залюбки приймають у гру новенького, всіляко опікають його, подають допомогу.

Знаючи рівень розвитку ігрових умінь і вихованості кожної дитини, педагог в процесі керівництва грою в одному випадку лише уточнює взаємини між людьми, ролі яких відтворюються в ній. В другому випадку йому доводиться взяти на себе ту чи іншу роль, щоб розширити знання вихованців про якусь професію, характер взаємин людей тощо [50]. Так у грі «Школа» вихователь бере на себе роль учителя, а всі діти виступають у ролі учнів. Ця гра допомагає педагогові не лише виховувати у дітей справедливе й чуйне ставлення до своїх ровесників, а й розвивати у них організаторські здібності. Роль учителя як всі інші привабливі для дітей ролі, по черзі повинні виконувати всі учасники гри. Звичайно, в один день усі діти не зможуть виступити в головній ролі, а тому слід подбати, щоб гра розгорталась протягом кількох днів підряд. Використання такого прийому дасть можливість запобігти розвитку в деяких дітей таких негативних рис, як самовпевненість і зрозумілість.

Постійної уваги педагога потребує тематика творчих ігор дітей. Адже навіть старші дошкільники ще не вміють критично оцінювати погані дії та вчинки дорослих людей, свідками яких вони іноді бувають, а тому в своїх іграх відтворюють їх.

Таким чином, становлення гуманних взаємин старших дошкільників великою мірою визначається рівнем розвитку їхньої ігрової діяльності. Саме на ґрунті сюжетно-рольової гри, як основної спільної діяльності дітей, зароджуються їхні перші моральні уявлення про норми та правила спілкування і взаємин з дітьми і дорослими, які їх оточують, з’являються перші симпатії. В грі з найбільшою повнотою і чіткістю виховуються та розкриваються соціально ціннісні якості підростаючої особистості, формується дитяче товариство, свідомість у вчинках та поведінці.

Отже, підсумовуючи теоретичну частину нашого дослідження ми дійшли висновку, що у вихованні гуманних взаємин педагогу допоможе один з найефективніших методів морального виховання та провідний вид діяльності дошкільнят – сюжетно-рольова гра.