Сюжетно рольова гра – Зміст Молодший Вік (Молодша група) Сюжетно рольова гра «сім’Я» Сюжетно рольова гра «частування»

Картотека сюжетно — рольових ігор в середній групі.

Консультації для вихователів

Автор: Хусаїнова Наталія Миколаївна, вихователь, Муніципальне бюджетне дошкільний навчальний заклад Дитячий садок N 53 Кемеровської області, р. Ленінськ — Кузнецький.

 

«Сім’я»

Програмне зміст: Закріплювати уявлення дітей про сім’ю, про обов’язки членів сім’ї. Розвивати інтерес до гри. Вчити дітей розподіляти ролі й діяти відповідно до прийнятої на себе ролі, розвивати сюжет. Спонукати дітей до творчого відтворення в грі побуту родини. Вчити діяти в уявних ситуаціях, використовувати різні предмети — заступники. Виховувати любов і повагу до членів родини та їх праці.
Ігровий матеріал: Меблі, посуд, атрибути для обладнання будиночка, «дитячого саду», великий конструктор, іграшкова машина, лялька — немовля, іграшкова коляска, сумки, різні предмети — заступники.

Попередня робота: Бесіди: «Моя сім’я», «Як я допомагаю мамі», «Хто, ким працює?» «Чим ми займаємося вдома?» Розглядання сюжетних картинок, фотографій по темі. Читання художньої літератури: Н.Забила «Ясочкин садок», А. Барто «Машенька», Б. Заходер «Будівельники», «Шофер», Д. Габе з серії «Моя родина»: «Мама», «Братик», «Робота», Тобто Яниковская «Я ходжу в дитячий сад», А. Кардашова «Велике прання».
Ігрові ролі: мама, тато, бабуся, дідусь, старша донька, діти-дошкільнята, лялька — немовля.
Розігруються сюжети:
«Ранок у сім’ї»
«Обід в сім’ї»
«Будівництво»
«Папа — добрий господар»
«У нас в сім’ї — дитина»
«Вечір в сім’ї»
«Мама укладає дітей спати»
«Вихідний день у сім’ї»
«В сім’ї захворіла дитина»
«Допомагаємо мамі прати білизну»
«Велике прибирання дому»
«До нас прийшли гості»
«Переїзд на нову квартиру»
«Свято в сім’ї: мамин день, Новий рік, день народження»
Ігрові дії:
Мама-вихователь збирається і йде на роботу; готує все необхідне для занять з дітьми; приймає дітей, займається з ними; грає, гуляє, малює, вчить т т. д.; віддає дітей батькам, прибирає робоче місце; повертається з роботи додому; відпочиває, спілкується зі своїми дітьми і чоловіком; допомагає бабусі, укладає дітей спати.
Мама-домогосподарка збирає і проводжає доньку в дитячий садок, чоловіка на роботу; доглядає за молодшою дитиною (лялька), гуляє з ним, прибирає в будинку, готує їжу; зустрічає дитину з дитячого саду, чоловіка з роботи; годує їх, спілкується, укладає дітей спати.
Тато-будівельник збирається на роботу, відводить дитину в дитячий сад, йде на роботу; будує будинки, мости; повертається з роботи, забирає дитину з дитячого саду, повертаються додому; допомагає дружині по будинку, грає з дітьми, спілкується.
Тато-водій збирається на роботу, відводить дитину в дитячий сад, йде на роботу; підвозить вантажі (цегла) на будівництво, розвантажує їх, їде за новими; забирає дитину з дитячого саду, повертається додому; допомагає дружині по будинку; запрошує сусідів в гості на чай; проводжає сусідів; спілкується з дітьми, грає з ними, фіксує їх спати.
Бабуся збирає і проводжає онуків у дитячий садок та школу; прибирає в будинку; звертається за допомогою до старшій внучці; забирає з дитячий сад онуку, цікавиться у вихователя про її поведінку; готує обід, пече пиріг; запитує у членів сім’ї як пройшов робочий день; пропонує запросити на чай (вечеря) сусідів, пригощає всіх пирогом; грає з онуками; дає поради.
Дідусь допомагає бабусі, татові, читає газети, журнали; грає з онуками, спілкується з сусідами.
Старша донька допомагає бабусі готувати їжу, мити посуд, прибирати в будинку, гладити білизну; грає і гуляє з молодшою сестрою, спілкується.
Діти-дошкільнята встають, збираються і йдуть в дитячий сад; в дитячому саду займаються: грають, малюють, гуляють; повертаються з дитячого саду, грають, допомагають батькам, вкладаються спати.

«Дитячий садок»

Програмовий зміст: Розширити уявлення дітей про зміст трудових дій співробітників дитячого саду. Викликати у дітей бажання наслідувати дії дорослих. Виховувати дружні взаємини у грі між дітьми.
Ігровий матеріал: Ляльки з набором одягу, меблі, посуд, дрібні іграшки, швабри,відра, ганчірки, фартухи, халати, пральна машина, тазик, підставка для сушіння білизни, прасувальна дошка, праски, плита, набір посуду для кухаря, продукти, пилосос, музичні інструменти.
Попередня робота: Спостереження за роботою вихователя, помічника вихователя. Бесіда з дітьми про роботу вихователя, помічника вихователя, кухаря, медсестри та ін працівників д/саду. Екскурсія-огляд музичного (фізкультурного) залу з наступною бесідою про роботу муз. керівника (фіз. рук.). Екскурсія-огляд мед. кабінету, спостереження за роботою лікаря, бесіди з особистого досвіду дітей. Огляд кухні, бесіда про технічному обладнанні, облегчающем працю працівників кухні. Гра-драматизація з вірша Н.Забіли «Ясочкин садок» з використанням іграшок. Екскурсія в пральню. Організація праці дітей — прання лялькової білизни, хусточок.

Ігрові ролі: Лікар, медична сестра, вихователь, музичний працівник, фізкультурний керівник, няня, кухар, праля.
Розігруються сюжети:
«Ранковий прийом»
«Наші заняття»
«Зарядка в дитячому садку»
«Робота няні — сніданок»
«Робота няні — прибирання групи»
«На прогулянці»
«На музичному занятті»
«На фізкультурному занятті»
«Огляд лікаря»
«Обід в д/садку»
«Робота кухаря в дитячому садку»
«Робота в пральні дитячого садка»
Ігрові дії:
Уоспитатель приймає дітей, розмовляє з батьками, грає з дітьми, проводить заняття.
Фіз.рук проводить ранкову зарядку, фізкультуру.
Молодший вихователь стежить за порядком у групі, надає допомогу вихователю в підготовці до занять, отримує їжу…
Муз. керівник проводить муз. заняття.
Лікар оглядає дітей, слухає, робить призначення.
Медсестра вимірює температуру, зростання, зважує, робить щеплення, перевіряє чистоту груп, кухні.
Кухар готує їжу, видає її помічникам вихователя.
Праля пере білизну, сушить, гладить, акуратно складає, видає чисту няні.

«Поліклініка»

Програмне зміст: Викликати у дітей інтерес до професії лікаря. Формувати вміння творчо розвивати сюжет гри. Закріпити назви медичних інструментів: фонендоскоп, шприц, шпатель. Виховувати чуйне, уважне ставлення до хворого, доброту, чуйність, культуру спілкування.

Словникова робота: фонендоскоп, шпатель, щеплення, вітаміни.
Ігровий матеріал: халат і шапочка лікаря, халати і шапочки для медсестер, медичні інструменти (градусник, шприц, шпатель) бинт, зеленка, вата, гірчичники, картки пацієнтів, вітаміни.
Попередня робота: Екскурсія в медичний кабінет д/з. Спостереження за роботою лікаря. Читання художньої літератури: Я. Райнис «Лялька захворіла», Ст. Берестов «Хвора лялька». А. Барто «Ми з Тамарою», П. Зразків «Лечу ляльку», А. Кардашова «Наш доктор». Інсценізація «Звірі хворіють». Розглядання альбому «Ми граємо у «лікаря». Виготовлення атрибутів для гри. Бесіди з дітьми «Нас лікують лікар і медсестра», «Як потрібно вести себе в кабінеті у лікаря?»
Ігрові ролі:
Лікар, медсестра, хворий.
Розігрують сюжети:
«На прийомі у лікаря»,
«Виклик лікаря додому»
«Поранили пальчик»
«Болить горло»
«Ставимо укольчик»
«Робимо щеплення»
Ігрові дії:
Лікар приймає хворих, уважно вислуховує їхні скарги, задає питання, слухає, дивиться горло, робить призначення.
 Медсестра робить уколи, дає ліки, вітаміни, ставити гірчичники, змащує ранки, забинтовують.
Хворий приходить на прийом до лікаря, розповідає, що його турбує, виконує рекомендації лікаря.

«Я — водій»

Програмне зміст: Розширювати у дітей уявлення про професію шофера, автомеханіка. Розвивати вміння будувати рольової діалог, використовувати рольову мова, творчість у грі, використовуючи реальні предмети для створення ігрової обстановки. Виховувати доброзичливість, готовність прийти на допомогу. Виховувати культуру поведінки в транспорті.

Словникові слова: бензозаправочная колонка, бензин, каністра, заправник, кондуктор, механік, жезл, інспектор, права.
Ігровий матеріал: інструменти для ремонту машин, бензозаправочная колонка, будівельний матеріал, кермо, каністра, шланг для імітації заправки машини бензином, відерце з ганчіркою, квитки, гроші, сумка для кондуктора, світлофор, жезл, кашкет інспектора ДІБДР, документи водія (права).
Попередня робота: Екскурсія до автобусної зупинки, спостереження за автобусом, таксі та роботою шофера. Познайомити з простими жестами регулювання: «зупинитися», «приготуватися», «проїзд дозволено». Рухливої гри: «Пішоходи та таксі», «Світлофор». Читання і розглядання ілюстрацій з теми «Шофери». Д/і «Уважний водій», «Дізнайся машину», «Полагодь машину». Читання: Ст. Сутеев «Різні колеса», 3. Александрова «Вантажівка», A. Кардашов «Дощової автомобіль» Е. Мотковская «Я автомобіль» B. Степанов «Шофер», «Водій автобуса», Б. Житков «Світлофор», М. Калініна «Як хлопці переходили вулицю», М. Павлова «На машині».
Ігрові ролі: Водій таксі, водій автобуса, кондуктор, пасажири, водій вантажної машини, механік, заправник, поліцейський (інспектор ДАІ).
Розігруються сюжети:
«Будуємо автобус»
«Вчимося водити автобус»
«Автобус везе пасажирів»
«Ремонт машин»
«Заправляю машину»
«Мийка машин»
«Вантажна машина везе меблі у новий дім»
«Вантажівка возить вантажі (цегла, пісок, сніг)»
«Продуктова машина везе продукти (в магазин, дитячий садок, лікарню)»
«Везу пасажирів на вокзал»
«Я поїду в гараж»
«Їдемо в дитячий садок»
«Катаємось по місту»
«Їдемо в гості»
«Поїздка на дачу»

Ігрові дії:
Водій таксі доставляє пасажирів до місця, бере гроші за проїзд, піклуватися про пасажирів, допомагає покласти багаж.
Водій вантажної машини навантажує і вивантажувати вантажі.
Водій автобуса керує автобусом, крутить кермо, подає сигнал, усуває неполадки, робить зупинки, оголошує їх.
Кондукторпродає квитки, перевіряє проїзні квитки, стежить за порядком у салоні автобуса, відповідає пасажирам на питання, де зручніше їм вийти.
Пасажирисідають в автобус, купують квитки, виходять на зупинках, поступаються місцем старшим, пасажирам з дітьми, допомагають їм вийти з автобуса, дотримуються правил поведінки в громадському транспорті, спілкуються; готуються до далекої поїздки — збирають речі, воду, продукти в дорогу; вбираються, зачісуються, якщо їдуть в гості, в театр.
Механік проводить ремонтні роботи, перевіряє стан машини перед поїздкою, миє машину з шланга — витирає.
Заправник вставляє шланг, заливає бензин, бере гроші.
Поліцейський (інспектор ДАІ) — регулює рух, перевіряє документи, стежить за дотриманням правил дорожнього руху.

«Перукарня»

Програмовий зміст: Ознайомити зі специфікою роботи чоловічого і жіночого перукаря. Формувати уявлення дітей про те, як жінки доглядають за нігтями Вчити виконувати декілька послідовних дій, спрямованих на виконання його обов’язків. Розвивати вміння вступати в рольова взаємодія, будувати рольової діалог. Виховувати культуру спілкування з «клієнтами»
Словникові слова: майстер, фен, фартух, пелеринка, бритва, манікюр.
Ігровий матеріал: Дзеркало, тумбочка для зберігання атрибутів, різні гребінці, флакони, бігуді, лак для волосся, ножиці, фен, пелерина, фартук для перукаря, манікюрниці, прибиральниці, заколки, резинки, банти, рушник, журнали із зразками зачісок, бритва, машинка для стрижки волосся, рушники, гроші, швабра, відра, ганчірки для пилу, для підлоги, лак для нігтів, пилочка, баночки від крем.
Попередня робота: Бесіда «Навіщо потрібні перукарні». Етична бесіда про культуру поведінки в громадських місцях. Читання оповідань Б. Житкова «Що я бачив», С. Михалкова «У перукарні». Екскурсія до перукарні. Розглядання предметів, необхідних для роботи перукаря. Дидактична гри «Красиві зачіски для ляльок», «Повчимося зав’язувати бантики», «Підбери бант для ляльки», «Диво-фен». Розглянути предмети для гоління. Виготовлення з дітьми атрибутів до гри (фартухи, пелеринка, рушники, пилочки, чеки, гроші та ін). Виготовлення альбому «Моделі зачісок».
Ігрові ролі: Перукарі — дамський майстер і чоловічий майстер, майстер з манікюру, прибиральниця, клієнти (відвідувачі): мами, тата, їх діти.
Розігруються сюжети:
«Мама веде доньку в перукарню»
«Тато веде сина в перукарню»
«Зробимо лялькам красиві зачіски»
«Їдемо на автобусі в перукарню»
«Робимо зачіски до свята»
«Наведемо себе в порядок»
«У чоловічому залі»
«Покупка товарів для перукарні»
«Запрошуємо перукаря в дитячий садок»
Ігрові дії:
Перукар жіночого залу одягає на клієнта пелеринку, фарбує волосся, миє голову, витирає рушником, стриже, обтрушує зістрижені пасма з пелеринки, накручує на бігуді, сушить волосся феном, покриває лаком, плете кіски, заколює шпильки, дає рекомендації по догляду за волоссям.
Перукар чоловічого залу голить, миє голову, сушить волосся феном робить стрижки, причісує клієнтів, прийде форму бородою, вусами, пропонує подивитися в дзеркало, освіжає одеколоном.
Майстер з манікюру підпилює нігті, покриває їх лаком, накладає крем на руки.
Клієнти чемно вітаються, які очікують черги — розглядають альбоми з ілюстраціями різних зачісок, читають журнали, можуть пити каву в кафе; просять зробити стрижку, манікюр; радяться, платять гроші, дякують за послуги.
Прибиральниця підмітає, протирає пил, миє підлогу, змінює використані рушники.

«Магазин — Супермаркет»

Програмовий зміст: Формувати уявлення дітей про працю людей в магазині, різноманітності магазинів і їх призначення. Вчити виконувати різні ролі відповідно з сюжетом гри. Розвивати наочно-дієве мислення, комунікативні навички. Виховувати доброзичливість, вміння рахуватися з інтересами і думками партнерів по грі.
Словникові слова: вітрина, касир, кондитерська.
Ігровий матеріал: вітрина, ваги, каса, сумочки і кошики для покупців, форма продавця, гроші, гаманці, товари по відділам, машина для перевезення товарів, устаткування для прибирання.
«Продуктовий магазин»: муляжі овочів та фруктів, різні випічки з солоного тіста, муляжі шоколадок, цукерок, печиво, торти, тістечка, коробки з-під чаю, соку, напоїв, ковбаси, риби, упаковки з-під молока, стакани для сметани, баночки від йогуртів і т. п.
Попередня робота:
Бесіди з дітьми «Які магазини бувають і що в них можна купити?» «Хто працює в магазині?», «Правила роботи з касою». Д/і «Магазин», «Овочі», «Кому що?». Читання вірша О. Ємельянової «Магазин іграшок». Б. Воронько «Казка про незвичайних покупках» Виготовлення з солоного тіста бубликів, булочок, печива, приготувати цукерки.
Ігрові ролі: Продавець, покупець, касир, директор магазину, шофер.
Розігруються сюжети:
«Булочна-кондитерська (хлібний відділ, магазин)»
«Овочевий магазин (відділ)»
«М’ясний, ковбасний магазин (відділ)»
«Рибний магазин (відділ)»
«Молочний магазин (відділ)»
«Продуктовий магазин»
«Магазин музичних інструментів»
«Книжковий магазин»
Ігрові дії:
Продавець одягає форму, пропонує товар, зважує, упаковує, розкладають товар на полицях (оформляє вітрину).
Директор магазину організовує роботу співробітників магазину, робить заявки на отримання товарів, звертає увагу на правильність роботи продавця і касира, стежить за порядком в магазині.
Покупці приходять за покупками, вибирають товар, узнає ціну, радяться з продавцями, дотримуються правил поведінки в громадському місці, встановлюють чергу в касі, оплачують покупку в касі, отримують чек.
Касир отримує гроші, пробиває чек, видає чек, здає покупцеві здачу.
Шофер приносить певну кількість різноманітних товарів, отримують заявки на отримання товарів від директора магазину, вивантажує привезений товар.

«Зоопарк»

Програмне зміст: Збагатити знання дітей про диких тварин, про їх зовнішній вигляд, звички, харчування. Розширити уявлення дітей про обов’язки співробітників зоопарку. Формувати у дітей уміння творчо розвивати сюжет гри використовуючи будівельний підлоговий матеріал, різноманітно діяти з ним. Розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас. Виховувати добре, дбайливе ставлення до тварин.
Словникові слова: ветеринар, екскурсовод, вольєр (клітка).
Ігровий матеріал: Табличка «Зоопарк», будівельний матеріал (великий, дрібний), вантажна машина з кліткою, іграшки тварин, тарілочки для продуктів харчування, муляжі продуктів харчування, кісточки, совочки, відра, ганчірки, фартух з нарукавниками для робітників, квитки, гроші, каса, білий халат для ветеринара, градусник, фонендоскоп, аптечка.
Попередня робота: Розповідь про відвідування зоопарку. Бесіди про тварин з використанням ілюстрацій про зоопарку. Бесіда «Правила поведінки в зоопарку». Відгадування загадок про тварин, Читання віршів С. Я. Маршака «Дітки в клітці, «Де обідав горобець?», В. Маяковського «Що не сторінка, то слон, то левиця». Виготовлення альбому «Зоопарк». Малювання та ліплення тварин. Дидактичні ігри: «Тварини та їх дитинчата», «Загадки про тварин», «Хто де живе? », «Тварини жарких країн», «Тварини Півночі».
Ігрові ролі: Директор зоопарку, екскурсовод, робітники зоопарку (служителі), лікар (ветеринар), касир, будівельник, відвідувачі.
Розігруються сюжети:
«Будуємо клітки для звірів»
«До нас їде зоопарк»
«Екскурсія по зоопарку»
«Ми їдемо в зоопарк»
«Покупка продуктів для тварин»
«Годівля тварин»
«Прибирання вольєрів (клітин)»
«Лікування тварин»
Ігрові дії:
Директор зоопарку керує роботою зоопарку.
Екскурсовод проводить екскурсії, розповідає про тварин, чим харчуються, де вони живуть, їх зовнішньому вигляді, як треба поводитися з тваринами, говорить про заходи безпеки як доглядати за ними.
Робітники зоопарку (служителі) отримує продукти харчування для тварин, готують спеціальні корми для тварин, годують їх, прибирають клітки і вольєри, миють своїх вихованців, піклуються про них.
Лікар (ветеринар) проводить огляд тварини, вимірює температуру, робить щеплення, лікує мешканців зоопарку, ставить уколи, дає вітаміни.
Касир продає квитки на відвідування зоопарку та на екскурсії.
Будівельник будує вольєр для тварини.
Відвідувачі купують квитки в касі і йдуть в зоопарк, розглядають тварин.

«Моряки-рибалки»

Програмовий зміст: Вчити дітей брати на себе і обігравати ролі капітана, рульового, матросів, кухаря-кока, моряків-рибалок. Продовжувати вчити використовувати предмети-замінники, чітко виконувати ланцюжок ігрових дій. Активізувати мовлення дітей. Виховувати дружні взаємини, почуття колективізму.
Словникова робота: Кок, якір, штурвал.
Ігровий матеріал: великий будівельний матеріал, кашкет капітана, безкозирки, гюйс-коміри, рятувальний круг, медичний халат, медичні інструменти, якір, штурвал, біноклі, відро, швабра, костюм для кухаря-кока, посуд для їдальні, іграшкові рибки, мережі, ящик для риби, гроші.
Попередня робота: Читання художньої літератури про рибної ловлі, кораблях, моряків. Перегляд фотографій, картин про море, моряків, кораблях. Бесіда «Хто працює на кораблі». Малювання та ліплення рибок.
Ігрові ролі: Капітан, рибалки, лікар, кухар (кок), водій.
Розігруються сюжети:
«Будуємо корабель»
«Моряки пливуть на кораблі по морю»
«Моряки ловлять рибу, працюють рибалками»
«Моряки перевіряють здоров’я у корабельного лікаря»
«Моряки пливуть по морю, ловлять рибу, обідають»
«Моряки виходять на берег і йдуть в перукарню»
«Моряки привозять улов на берег, здають рибу в магазин»
«Моряки припливають у велике місто і йдуть в «Зоопарк»
«Моряки повернулися з плавання і відправилися в магазин»
Ігрові дії:
Капітан веде судно, крутить штурвал, дивиться в бінокль, дає команду відчалити, кинути якір, ловити рибу, контролює роботу рибалок, дає команду причалити до берега.
Моряки-рибалкивиконують накази, миють палубу, розкручують мережа, кидають у море, ловлять рибу, розкладають у ящики.
Лікар оглядає моряків перед плаванням, вирішує відправитися в море, лікує хворих на кораблі.
Кухар (кок) готує їжу, годує моряків.
Водій під’їжджає до корабля, перевіряє якість риби, купує у рибалок рибу, завантажує її в машину і відвозить в магазин.

«Пошта»

Програмовий зміст: Формувати у дітей уявлення про працю працівників пошти. Розширити уявлення дітей про способи відправлення та одержання кореспонденції. Розвивати уяву, мислення, мова. Виховувати самостійність, відповідальність, бажання приносити користь оточуючим.
Словникова робота: друк, посилка, листоноша, сортувальник, приймальник.
Ігровий матеріал: столик для відправки і отримання посилок, поштова скринька, сумка листоноші, конверти з папером, марки, листівки, коробки для посилок, дитячі журнали та газети, атрибути до персонажа «голуб», гроші, гаманці, друк, машина.
Попередня робота: Екскурсія на пошту, спостереження за прийомом кореспонденції, відправленням пошти. Бесіди про різних видах зв’язку: пошта, телеграф, телефон, інтернет, радіо. Перегляд м/ф «Канікули в Простоквашино», «Зима в Простоквашино», «Сніговик-поштовик». Читання С. Я. Маршак «Пошта», Ю. Кушан «Поштова історія». Виготовлення печатки штампа, конвертів, листівок, марок, поштової скриньки для листів, сумки, грошей, гаманців та ін. Колекціонування листівок, журналів, календариків. Дидактичні ігри «Відправ листа», «Подорож листи», «Що потрібно для роботи листоноші», «Як відправити посилку». Слухання «Пісеньки листоноші» Б. Савельєв.
Ігрові ролі: Листоноша, сортувальник, приймальник, шофер, відвідувачі.
Розігруються сюжети:
«Прийшов лист, листівка»
«Поштовий голуб приніс листа»
«Відправити вітальну листівку»
«Купівля журналу на пошті»
«Відправити посилку своєї бабусі»
«Посилка від казкового героя»
«Шофер везе пошту»
Ігрові дії:
Листоноша бере на пошті листи, газети, журнали, листівки; розносить їх по адресах; відпускає кореспонденцію в поштову скриньку.
Відвідувач відправляє листи, листівки, посилки, упаковує їх; купує конверти, газети, журнали, листівки; дотримується правил поведінки в громадському місці; займає чергу; отримує листи, газети, журнали, листівки, посилки.
Приймальник обслуговує відвідувачів; приймає посилки; продає газети, журнали.
Сортувальник сортує листи, газети, журнали, посилки, ставить на них печатку; пояснює шоферові куди їхати (на залізницю, в аеропорт…).
Шофер виймає з поштової скриньки листи і листівки; підвозить на пошту нові газети, журнали, листівки, листи; привозить посилки; доставляє листи і посилки на поштових машинах до поїздів, літаків, і теплоходів.

11. Сюжетно-рольові ігри

Дійсність, у якій живе дитина, можна умовно поділити на сферу природних і створених руками людини предметів (речей) і на сферу діяльності людей і стосунків, у які вони вступають під час різних видів діяльності. Для дітей дошкільного віку надзвичайно привабливою є навколишня дійсність, особливо світ дорослих. У них з´являється потреба діяти так, як дорослі, робити все самотужки. Однак вони не можуть включитися в “дорослу життєву ситуацію”, оскільки їм бракує відповідних умінь, знань, навичок. Суперечності між прагненням усе зробити самотужки і реальними можливостями спонукають дитину реалізовувати свої інтереси в сюжетно-рольовій грі.    Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет, фабула) і розігрування ролей.    Такі ігри пов´язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків, оскільки своїм змістом вони відтворюють саме цей аспект дійсності. Вдаючись до них, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації.    Сюжетна рольова гра є динамічним феноменом, її розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів — утілених у певних подіях образних відтворень задумів. В іграх дітей дошкільного віку вони надзвичайно різноманітні й відображають конкретні (соціально-історичні, географічні, побутові тощо) умови їхнього життя.    Деякі сюжети цікаві як молодшим, так і старшим дошкільникам (наприклад, ігри на побутові теми). Проте в їх розвитку спостерігається певна тенденція: спершу виникають ігри з побутовими сюжетами, потім — ігри на теми праці і нарешті — ігри суспільної тематики. Різноманітність сюжетів залежить від масштабу і глибини пізнання дітьми навколишнього світу.    Протягом дошкільного віку сюжети ігор не тільки урізноманітнюються, а й стають тривалішими. Якщо молодші дошкільники розігрують один і той самий сюжет протягом 10—15 хв., то діти середнього дошкільного віку розігрують його 40—50 хв., а старші дошкільники — кілька годин і навіть днів. Це означає, що діти старшого дошкільного віку збагачують гру новим змістом, надають їй іншого спрямування завдяки поглибленню й розширенню знань, розвитку мислення, уяви.    Діти відображають у грі предметну трудову діяльність дорослих (приготування їжі, ремонт квартири), стосунки між людьми, суспільну сутність їхньої діяльності (“лікар” уважно вислуховує своїх “пацієнтів”, призначає “лікування”). Конкретні взаємини між персонажами гри можуть бути різними: співпраця, взаємодопомога, турбота одне про одного. Іноді вони проявляють ворожість, грубість, жорстокість, що залежить від конкретних соціальних умов життя і виховання дитини. Одні й ті самі сюжети можуть мати різне смислове наповнення. Малята спершу зосереджуються на сюжетах, які відображають предметну діяльність дорослих, невдовзі починають відтворювати стосунки людей, а ще через деякий час — суспільні відносини між ними. Це виявляється навіть у характері їхніх суперечок. Якщо серед молодших дошкільників вони виникають із приводу користування конкретним ігровим предметом, то діти середнього дошкільного віку найчастіше конфліктують із приводу ролі, а старші дошкільники вже чітко дотримуються обумовлених роллю правил, бурхливо реагують на їх порушення.    Зміна ігрових сюжетів пов´язана з розширенням їх джерел. Ігри молодших дошкільників живляться здебільшого враженнями, які вони черпають з безпосереднього спілкування з навколишнім світом. В іграх дітей старшого віку все більше починають виявлятися здобуті ними з різних джерел знання, безпосередній досвід: вони відображають не тільки події, в яких особисто брали участь, а й ті, які спостерігали.    Поглиблення змісту гри виявляється в розвитку здатності дітей до продукування і втілення задуму. На другому і третьому році життя вони починають гру ситуативно, без будь-якого попереднього плану. Тема її залежить від іграшки, що потрапляє в поле зору, або від того, яка гра захопила однолітків. Такі ігрові інтереси є нестійкими і легко змінюються. На четвертому році дитина починає осмислювати мету гри, однак через інтерес до дії часом забуває цю мету, демонструє невміння узгоджувати свої дії у спільній грі, не завжди розуміє своїх партнерів. Старші дошкільники заздалегідь обговорюють задум гри, добирають, а іноді самостійно готують матеріал для неї. Ігри їхні триваліші, постійно ускладнюються і доповнюються новими епізодами, фрагментами, образами. Вони виявляють вищий рівень ігрової творчості, комбінування знань, життєвих вражень, почерпнутих зі спостережень, книг, розповідей дорослих, спілкування з однолітками. Все це стимулює розвиток почуттів дитини, які у процесі виникнення, обґрунтування, реалізації ігрового задуму ускладнюються, поглиблюються, набувають усвідомленості.    Отже, у процесі сюжетно-рольової гри у дошкільників розвивається здатність до творення і реалізації задуму, який, будучи на перших порах спонтанним, з часом постає як свідомо задумана тема, реалізуючи яку, діти не просто механічно копіюють дії дорослих, а відтворюють почуття, переживання, наснажують їх особистісним смислом.    У реалізації своїх ігрових задумів дошкільники використовують слово, власні дії, предмети-замінники. Розвиток дитячої уяви безпосередньо пов´язаний з мовленням.    Діти, які мають мовленнєві проблеми, відстають і в розвитку уяви. У грі вони активізують, розвивають свої мовленнєві можливості, а завдяки різноманітним виражальним мовним засобам їхня гра стає змістовнішою, яскравішою. Якщо спершу дошкільники послуговуються словом на позначення дій (з метою їх осмислення), то пізніше словом замінюють дію, виражаючи свої думки і почуття.    Особливо велика роль належить слову в режисерських іграх, оскільки дитина в них організовує гру як режисер, регулюючи стосунки дійових осіб. Носіями ролей у таких іграх є іграшки (ляльки, тварини), інші предмети, від імені яких вона діє, говорить. Це вимагає від неї уміння регулювати свою поведінку, обмірковувати дії і слова, стримувати свої рухи.    Для здійснення задуму дитині необхідні іграшки, різні предмети, що допомагають їй діяти відповідно до своєї ролі. Якщо поблизу немає потрібних іграшок, вона замінює один предмет іншим. Здатність використовувати у грі предмети-замінники, наділяти їх уявлюваними ознаками є однією з характерних особливостей дитячої творчості. Завдяки заміні предметів відбувається зміна у структурі зв´язків між ними, між дією і словом, у дошкільника формується здатність відокремлювати конкретну річ від способу її використання, предмет від його назви. Однак у грі заміненими і перейменованими можуть бути лише ті предмети, які передбачають ігрову дію, відповідний жест. З віком діти самостійно виготовляють іграшки, стараючись, щоб вони були максимально подібними на реальні предмети. Важливою при цьому є допомога дорослих.    Структуру сюжетно-рольової гри утворюють такі компоненти (Д. Ельконін): — ролі, які перебирають на себе діти в процесі гри; — ігрові дії, за допомогою яких діти реалізують обрані ролі; — ігрове використання предметів, за якого реальні предмети замінюють ігровими; — реальні стосунки між дітьми, які виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється розвиток гри.    Зміст кожної гри розкривається завдяки виконанню дітьми обраних ролей. Найчастіше вони обирають роль дорослого, не просто використовуючи ім´я конкретної людини, а й імітуючи її дії.    Ролі можуть виконуватися з використанням простих рухів, міміки, розмови без супроводу дією, дій без супроводу відповідними мовними висловлюваннями. Дитина може виконувати її “за себе”, “за ляльку” або одночасно “за себе” і “за ляльку”. Ігрові дії є більш узагальненими і лаконічнішими, ніж предметні, що дає змогу швидко розігрувати події, які належать великим часовим відрізкам. На передньому плані у них фігурують взаємини між людьми і зміст їхньої діяльності.    Виконуючи роль, дитина підкоряється обумовленим нею правилам поведінки. Ці правила дошкільники встановлюють самостійно, що відрізняє творчу гру від рухливих і дидактичних ігор, для яких правила визначають дорослі. Встановлені дитиною правила внутрішньо самообмежують, самовизначають її.    На різних вікових етапах виконання ролі має свої особливості. У ранньому дитинстві діти усвідомлюють свої ролі в найзагальніших рисах. їх захоплює дія сама по собі (“водій” перевозить вантажі, “мама” або “кухар” готує їжу). У середньому дошкільному віці діти обирають роль перед початком гри, а ігрові дії виконують відповідно до ролей. При цьому дитина, усвідомлюючи себе, входить у роль іншої особи, переважно дорослого.    Отже, у формуванні рольової поведінки дошкільників спершу відбувається засвоєння знань конкретної діючої особи (її атрибутики, характеру дій, жестів тощо), потім — усвідомлене розрізнення дитиною себе і персонажа, роль якого вона виконує. Важливе значення у цьому належить сюжетно-рольовій грі, беручи участь у якій, дитина діє від імені себе і від імені іншої особи, що дає їй змогу виокремити себе серед інших. Свідченням такого диференціювання є так звані “виходи” дитини з гри, які можуть бути пов´язані з розподілом ролей, необхідністю домовитися про щось із партнером по грі, порушенням партнером правил рольової поведінки тощо.    Ігрові і реальні стосунки дітей тісно пов´язані, однак не тотожні. Наприклад, сюжет гри може відзначатися високоморальною поведінкою персонажів, однак моральний рівень реальних взаємин дітей у грі може бути надто низьким.

Зміст Молодший Вік (Молодша група) Сюжетно рольова гра «сім’Я» Сюжетно рольова гра «частування»

Зміст

Молодший Вік (Молодша група)

Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»

Сюжетно рольова гра «ЧАСТУВАННЯ»

Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКИ»

Сюжетно рольова гра «ТИХА ГОДИНА»

Сюжетно рольова гра «ОДЯГНЕМО ЛЯЛЬКУ НА ПРОГУЛЯНКУ»

Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКА ЗАХВОРІЛА»

Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКА ОБІДАЄ»

Сюжетно рольова гра «ПОСУД ДЛЯ ЛЯЛЬОК»

Сюжетно рольова гра «ПОКЛАДИ ЛЯЛЬКУ СПАТИ»

Сюжетно рольова гра «ШОФЕРИ»

Сюжетно рольова гра «ПОЇЗДКА»

Сюжетно рольова гра «ПОТЯГ»

Сюжетно рольова гра «У ЛІКАРНІ»

Сюжетно рольова гра «БУДІВЕЛЬНИКИ»

Сюжетно рольова гра «ЛИСИЦЯ»

Сюжетно рольова гра «КІШКА»

Сюжетно рольова гра «ДИТЯЧИЙ САДОК»

Сюжетно рольова гра «ВІТЕР І СНІЖИНКИ»

Молодший Вік (Середня група)
Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»

Сюжетно рольова гра «АВТОБУС» (ТРОЛЕЙБУС)

Сюжетно рольова гра «ПОДОРОЖ РІЧКОЮ

Сюжетно рольова гра «МАГАЗИН»

Сюжетно рольова гра «ЛЬОТЧИКИ»

Сюжетно рольова гра «РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ТЕАТР»
Старший Вік
Сюжетно рольова гра «ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ»

Сюжетно рольова гра «ЛІКАРНЯ»

Сюжетно рольова гра «ПОЛІКЛІНІКА. ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ»

Сюжетно рольова гра «ШКОЛА»

Сюжетно рольова гра «МАГАЗИН»

Сюжетно рольова гра «СУПЕРМАРКЕТ»

Сюжетно рольова гра «БІБЛІОТЕКА»

Сюжетно рольова гра «МОРЯКИ, РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ПОДОРОЖ МОРЕМ»

Сюжетно рольова гра «МОРЯКИ, РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ПОШТА»

Сюжетно рольова гра «ЛЬОТЧИКИ»

Сюжетно рольова гра «ПЕРУКАРНЯ «ФЕЯ»

Сюжетно рольова гра «ПЕРУКАРНЯ»

Сюжетно рольова гра «АТЕЛЬЄ»

Молодший Вік (Молодша група)
Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»
Варіант І
Мета: розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми.
Ігровий матеріал: ляльки, ляльковий одяг, посуд, меблі, предмети-замінники.
Підготовка до гри: читання оповідань на тему «Сім’я»; розглядання ілюстрацій; ігри-заняття: «Моя домівка», «Малюк і матуся».
Ігрові ролі: мама, тато, дитина, сестра, брат, бабуся, дідусь.
Хід гри

Вихователь проводить із дітьми бесіду на тему «Моя сім’я». Діти розповідають, із ким вони живуть, як звати їхніх батьків. Бажано, щоб діти розповіли: де і ким працюють батьки, які

обов’язки мають у сім’ї. Вихователь пропонує пограти з ляльками, «створити сім’ю».

Вихователь разом із дітьми може обладнати будиночок, у якому мешкатимуть ляльки. Для цього він запрошує дітей розставити меблі, повісити занавіски, обладнати ігрову кімнату, кухню, ванну тощо. Спочатку вихователь бере на себе роль мами: «готує їжу» (використовуючи предмети-замінники), купає ляльок, одягає їх та ін., потім пропонує одному з дітей узяти на себе роль матері,

батька. Таким чином вихователь може розігрувати декілька сюжетів. Поступово відбувається злиття декількох сюжетів в єдину цікаву гру. Наприклад, двоє дівчаток граються з ляльками, піднімають їх із ліжка, одягають, розмовляють між собою, інша дитина організовує дитячу їдальню: вона садить за стіл ляльок і розставляє перед ними столові прилади. Запропоновану ситуацію вихователь може використовувати таким чином: він підказує двом дівчаткам, що «мамам» уже час іти на роботу, а «дітям» — до дитячого садочка, адже там починається сніданок. Пропонує

хлопчикам — «татам» відвезти дітей до дитячого садочка. Таким чином вихователь сприятиме природному об’єднанню двох і більше угрупувань гравців в одне. Гра продовжується на вищому рівні.


Варіант ІІ
Мета: спонукати дітей творчо відтворювати у грі побут сім’ї.
Ігровий матеріал: ляльки, меблі, посуд, ванна для купання, будівельний матеріал, іграшки-тварини.

Підготовка до гри: спостереження за роботою няні, вихователя у групах дітей другого року життя; спостереження за тим, як мами гуляють із дітьми; читання художньої літератури і розглядання ілюстрацій на тему «Сім’я».


Ігрові ролі: мама, тато.
Хід гри

Гра починається з того, що вихователь вносить у групу велику красиву ляльку. Звертаючись до дітей, він говорить: «Цю ляльку звати Олеся. Вона житиме у нас у групі. Давайте разом побудуємо їй кімнату, де вона спатиме і гратиметься». Діти разом із вихователем облаштовують для ляльки кімнату.

Вихователь запитує у дітей, як можна гратися з лялькою? (Носити її на руках, катати в колясці, на машині, годувати, переодягати.) Підкреслює, що з лялькою слід поводитися дбайливо, ласкаво розмовляти з нею, піклуватися про неї, як це роблять справжні мами. Потім діти грають із лялькою самостійно. Коли діти достатню кількість часу погралися самі, вихователь організовує спільну

гру. Вихователеві слід ураховувати взаємини між хлопчиками і дівчатками. Поки дівчатка годують ляльок, миють посуд, хлопчики разом із вихователем будують зі стільців машину і запрошують дівчаток поїхати покататися разом із ляльками.


Сюжетно рольова гра «ЧАСТУВАННЯ»
Мета: розвивати у дітей уміння реалізовувати ігровий задум.
Ігровий матеріал: предмети-замінники, ігровий посуд, іграшкові собачки, пухнастий комір.
Підготовка до гри: читання та обговорення розповіді Н. Калініної «Помічники».
Ігрові ролі: кухар.
Хід гри

Вихователь може використовувати різні варіанти гри залежно від того, на що спрямовані ігрові дії.


Варіант І

Вихователь запрошує до себе у гості всіх дітей.

В и х о в а т е л ь. Сьогодні я хочу пригостити вас тістечками, але спочатку їх необхідно напекти. Бачите: у мене багато тіста в каструлі! (Показує велику дитячу каструлю, наповнену деталями будівельного матеріалу — жовтими або червоними півсферами.) Тістечок багато вийде, усім вистачить. Сідайте ось сюди, на килим, відпочивайте, а я готуватиму. Вихователь розсаджує дітей таким чином, щоб їм було видно, що він робить. Свої дії вихователь супроводжує поясненнями.

В и х о в а т е л ь. Візьму великий лист (кришка коробки від настільно-друкарської гри) та покладу на нього «тістечка». (Виконує кругові рухи, що нагадують скачування кульки, і кладе

її на «лист».) Усім «тістечка» зробила. Тепер їх можна «пекти в духовці». (Ставить лист в імпровізовану духовку. Через кілька секунд виймає лист.)

«Тістечка» вже спеклися! (Ставить лист на стіл, нюхає «тістечка».)

Як смачно пахнуть! Зараз спробую одне. Вихователь показує, як це слід робити у грі, говорить, що вони

смачні, солодкі. Потім «пригощає» кожну дитину. Запитує дітей, чи сподобалися їм «тістечка».

Потім пропонує «напекти тістечок» для ляльок, спонукаючи дітей до самостійної гри.
Варіант ІІ

Ігрові дії дітей спрямовані на вихователя. Вихователь пропонує дітям погратися. (Кількість дітей, які

беруть участь у грі, може різнитися.) Вихователь говорить дітям, що вона щойно повернулася з подорожі, стомилася і зголодніла.

В и х о в а т е л ь. А чи можете ви мене погодувати? Хто мені приготує що-небудь поїсти? Погляньте: скільки я привезла продуктів. Що ж ви мені приготуєте? Ось у ящику лежать «капуста» і «морквина» (показує зелену кульку і червоний конус). Можна «суп смачний зварити». А чи у вас є посуд? Що ви варитимете у каструлі? А для чого сковорідка? Хто зварить мені компот? Після цього вихователь допомагає кожному індивідуально «приготувати їжу», показує дітям не більш одного-двох ігрових

дій щодо приготування їжі. Потім діти «годують» вихователя. Вихователь дякує дітям, пропонує іншим дітям «скуштувати» страви.
Варіант ІІІ

Ігрові дії дітей спрямовані на іграшки.

В и х о в а т е л ь (залучаючи дітей до гри). Діти, йдіть швидше всі сюди! До нас завітали різні тварини, але вони чомусь сумні, говорять, що хочуть їсти. Вихователь заспокоює тварин, розповідає їм, які смачні супи, каші компоти можуть «варити» діти. Запитує в дітей, чи можуть вони приготувати їжу і погодувати тварин. Потім вихователь спонукає кожну дитину до прийняття ігрової мети: «Ось ця киця обрала тебе, Ксеніє! Що ти їй приготуєш?» Якщо дитина не може впоратися з поставленим перед нею завданням, вихователь пропонує їй який-небудь свій варіант: «Я здогадалася, що твоя киця найбільше полюбляє суп із рибки». Киця на знак згоди «нявчить». Так, по черзі, кожній дитині вихователь дає по іграшці та сприяє прийняттю індивідуальної ігрової мети. Коли всі «тварини знайшли своїх господарів», вихователь пропонує дітям узяти необхідні «продукти» з ящиків із предметами-замінниками. Під час того, як діти «готують їжу», вихователь запитує у дітей:

— Як поводиться киця? Вона слухається тебе, Поліно, не заважає готувати? А що ти їй вариш? Вона любить, щоб каша була солодкою. Ти покладеш у кашу цукор?

— Песику, ти радий, що тобі Вітя варить м’ясо? Ось тут сиди і не лізь у каструлю, а то ще обпечешся — плита гаряча.

Потім діти «годують тварин». «Тварини дякують» дітям. Вихователь може продовжити сюжет: запропонувати «погуляти з тваринами», «покласти їх спати», погратися з ними.


Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКИ»
Мета: закріплювати знання про різні види посуду; формувати уміння використовувати посуд за призначенням; виховувати культуру поведінки під час їжі; закріплювати знання про назви

одягу, а також навички роздягання та одягання у певній послідовності.


Ігровий матеріал: ляльки, іграшковий посуд, картинки із зображенням елементів картини «Гра з лялькою».
Підготовка до гри: розгляд ілюстрації «Гра з лялькою».
Ігрові ролі: мама, кухар, няня.
Хід гри

Вихователь може використовувати різні варіанти ігор із ляльками.


Сюжетно рольова гра «ТИХА ГОДИНА»
Мета: закріплювати вміння конструювати просте ліжко, застилати та розстилати його; учити дбайливості та взаємодопомоги.
Ігрове завдання: покласти ляльку спати.
Правила гри: зробити ліжко та гарно застелити його; своєчасно покласти ляльок спати.
Ігровий матеріал: (роздавальний) по 2–3 цеглинки та 2–3 кубики для ліжка, лялька, матрац та подушка з кольорового поролону, чохли із зав’язками чи застібками з однотонного чи смугастого тику; простирадло, підковдра та наволочки на застібках чи зав’язках із полотна чи ситцю з неяскравим малюнком; ковдра з фланелі чи вовни; покривало з цупкої гарної тканини.
Хід гри
Вихователь звертає увагу дітей на ляльок, які «сонні» та чекають на те, коли їх «покладуть спати». Разом із дітьми вихователь готує ліжка і намагається викликати у них бажання піклуватися

про ляльок. Спочатку вихователь бере на себе роль «няні», а потім пропонує комусь із дітей опинитися в ролі мами або няні та застелити ліжко для сну. Решта дітей допомагають «няні» порадами, виправляють її помилки, які можуть бути як випадковими, так і навмисними.

Від імені ляльок вихователь заохочує «нянь»: «Як зручно!»; «Дякую, мені чудово!»; «Укрий мене, будь ласка, тепліше!»; «Поправ, будь ласка, подушку».
Сюжетно рольова гра «ОДЯГНЕМО ЛЯЛЬКУ НА ПРОГУЛЯНКУ»
Мета: навчати дітей відтворювати дії мами, няні та виховательки, які збирають дітей на прогулянку; закріплювати навички одягатися та роздягатися; учити дітей правильно називати

одяг для різного сезону; підвести до розуміння загальних понять «одяг», «взуття».


Ігрове завдання: правильно одягнути ляльку.
Правила гри: добирати сезонний одяг; послідовно вдягати та роздягати ляльку.
Ігровий матеріал: лялька; одяг для літнього, зимового, весняно — осіннього сезону; шафа та скриня для одягу; стілець; картонні площинні ляльки та одяг із цупкого паперу (для кожної дитини), які виготовили діти старшої групи; шафа — чотиригранна картонна коробка з прорізами для одягу (одна для чотирьох дітей).
Хід гри

Діти чують, що хтось стукає у двері. Вони відчиняють і бачать ляльку, яка «просить взяти її на прогулянку та показати майданчик». Діти з радістю погоджуються, але ляльку потрібно одягнути

за сезоном. Де ж взяти одяг? Хтось із дітей, напевно, здогадається, що він лежить у скрині. З дозволу вихователя діти по черзі виймають одяг зі скрині, називають кожну річ, її колір, відбирають те,

що необхідне ляльці саме в цей час. Діти беруть речі, обмінюються ними, з’ясовують, які саме речі одягнути. Те, що не потрібно ляльці, діти вішають до шафи. Потім діти одягають ляльку. Вона

«дякує їм і пропонує разом збиратися на прогулянку». Гру можна продовжити на майданчику.

Ляльки, одягнені відповідно до сезону, «просять узяти їх на прогулянку». Діти виносять ляльок, показують їм майданчик. Лялькам «подобається» ігровий майданчик. Разом із дітьми вихователь «учить» ляльок обережно підніматися по драбинці на гірку та спускатися з неї, ховатися від дощу та сонця під грибком, гратися в пісочнику, «плавати на човні», «літати літаком», «їздити

на машині», відпочивати на лаві тощо. Намагається запитаннями та проханнями, які ставлять ляльки, створювати ситуації, що спонукали б дітей до уважного ставлення одне до одного.

В и х о в а т е л ь. А хто з нами пограється? Давайте разом погойдаємось на гойдалці. А я боюсь спускатись із гірки! Ой, я впала, дуже забилась! Як гратися в пісочнику? Разом із дітьми вчить ляльок гратися з ними, заспокоювати одне одного. Від імені ляльки вихователь висловлює задоволення,

удячність: «Як весело! Як добре разом! Завтра приходьте раніше, щоб довше погратися».
Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКА ЗАХВОРІЛА»
Мета: навчати дітей основних прийомів догляду за хворим; формувати чуйне, уважне ставлення до хворого; правильно користуватися лікарським приладдям відповідно до його призначення.
Ігрове завдання: вилікувати хвору ляльку.
Правила гри: полегшити страждання хворого: уважно піклуватися про нього.
Ігровий матеріал: хворі ляльки, набір «Лікар Айболить».
Хід гри

В и х о в а т е л ь. Ляльки захворіли. Хто їх вилікує? Звісно, дітей, які бажають бути лікарями, багато. В однієї ляльки замотане горло, в іншої — подряпина на руці, у ведмедика

перев’язана лапка, у жабеняти роздутий живіт тощо. Діти розмовляють із ляльками, дізнаються, що їх хвилює, повідомляють про це мамі, виховательці та друзям, радяться з ними, як саме

лікувати. Ляльки, які «видужали», «дякують» дітям за увагу, піклування.


Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКА ОБІДАЄ»
Хід гри

До дітей у гості завітала лялька. Діти вітаються з нею, запрошують до столу. На столі стоїть чайний, столовий і кухонний посуд. Вихователь пропонує погодувати ляльку обідом, звертає

увагу на те, що на столі стоїть різний посуд, але перед лялькою слід ставити лише те, що необхідне для обіду. По черзі діти знаходять потрібні предмети. Вихователь запитує, що це і для чого.

На прохання вихователя діти знаходять усі предмети: тарілки, виделку, ложку, хлібницю; правильно їх називають і красиво розставляють на столі, не забувши постелити скатертину і поставити

серветницю. Діти бажають ляльці смачного, після обіду прибирають посуд.
Сюжетно рольова гра «ПОСУД ДЛЯ ЛЯЛЬОК»

Хід гри

Вихователь показує три ляльки: лялька-кухар стоїть біля плити, лялька-няня в халаті готує до обіду посуд, за столом сидить лялька-дівчинка. Вихователь із дітьми розглядає ляльок, повідомляє про те, що вони роблять, який їм потребується посуд. На столі біля вихователя стоїть різний посуд. Показуючи предмет, вихователь говорить, як він називається. Потім запитує про цей предмет у дітей. Для підтримання інтересу можна поставити питання таким чином: «А цей посуд, напевно, нікому не потрібен?» Після цього вихователь запитує кожного з дітей, ким би він хотів зараз бути — кухарем, нянею або дівчинкою, яка збирається обідати. Пропонує дітям самим пограти.


Сюжетно рольова гра «ПОКЛАДИ ЛЯЛЬКУ СПАТИ»
Хід гри

Вихователь приносить ляльку і запевняє дітей, що лялька дуже втомилася і хоче спати, тому просить їх допомогти їй роздягнутися. Діти по черзі за вказівкою вихователя знімають із ляльки одяг

і, акуратно склавши його, кладуть на ляльковий стілець. Одна дитина знімає фартух, інша — сукню тощо. Вихователь керує їх діями, допомагаючи правильно скласти ту або іншу частину туалету

ляльки, показуючи, як слід це зробити правильно. Коли лялька роздяглася (залишилася лише в сорочці), їй одягають капці та ведуть до ліжка. Уклавши ляльку в ліжко, вихователь повертає

її набік, кладе її руки під щоку, дбайливо вкриває, ніжно пестить по голові й говорить: «Спи!» Показавши дітям, що лялька «заснула», вихователь просить їх поводитися тихо і, приклавши палець

до губ, навшпиньки, разом із дітьми залишає групову кімнату, де спить лялька. Через деякий час вихователь звертає увагу дітей на те, що лялька «прокинулася». Діти за вказівкою вихователя одягають її у певній послідовності.

В и х о в а т е л ь. Подивіться уважно на поличку. Ви бачите одяг? Принесіть сукню. Приміряємо сукню, якщо вона маленька, то складаємо біля ліжечка маленької ляльки. Сукню відразу

одягнемо чи спочатку слід одягнути інші речі? Шукаємо для ляльок спідню білизну за розміром, а також інші речі. Діти одягають ляльок. Після завершення цієї гри лялька, одягнена за допомогою дітей, «вітається» з кожним, «дякує за допомогу», ласкаво «пестить» по голові, весело «танцює» для дітей, які плескають у долоні та дякують ляльці за таночок. Під час подальшого проведення цієї гри вихователь спонукає дітей грати самостійно. Вихователь повинен поводитися з ляльками, як із живими істотами. Якщо ляльку упускають, вихователь жаліє та заспокоює її, щоб вона «не плакала», просить дітей попестити ляльку. На прогулянці вихователь піклується про те, щоб ляльці не було холодно, щоб вона «не замерзла»: акуратно поправляє її шапочку або шарфик.

Вихователь робить ляльок учасниками дитячого життя. Наприклад, лялька, сидячи на стільці, «дивиться», як діти займаються або їдять, хвалить того, хто швидко й акуратно їсть, хто

уважний на занятті. Уранці лялька «вітається» з дітьми і «дивиться», як вони одягаються та вмиваються, а увечері, перш ніж батьки забирають дітей, ляльку роздягають і укладають у ліжко,

прощаються з нею, вимикають світло і навшпиньки залишають кімнату.
Сюжетно рольова гра «ШОФЕРИ»
Мета: ознайомлювати дітей із професією шофера; навчати встановлювати взаємини в грі.

Ігровий матеріал: різноманітні машини, будівельний матеріал, кермо, світлофор, кашкет регулювальника.


Підготовка до гри: спостереження за машинами на вулиці; цільові прогулянки до автопарку, бензоколонки, автогаража; розглядання картини «Автобус»; розучування вірша А. Барто «Вантажівка»; розучування гри «Горобці й автомобіль»; читання і розглядання ілюстрацій «Наша вулиця»; розглядання фотографій із серії «Маленькі шофери»; спорудження гаража з будівельного матеріалу.
Ігрові ролі: шофер.
Хід гри

Перед грою вихователь проводить спостереження за транспортом. Під час спостереження вихователь звертає увагу дітей на різноманітність машин, на те, що саме перевозять машини.

Потім вихователь може поставити дітям такі питання:

• Які машини ви бачили на вулиці?

• Що везли машини?

• Як називається людина, яка керує машиною?

• Хто регулює рух на вулицях?

• Як пішоходи переходять вулицю? тощо.

Потім вихователь може запропонувати дітям пограти в шоферів, узявши на себе роль регулювальника. Вихователь малює на землі дорогу з перехрестями і проїжджою частиною. Хлопчики — «шофери» «їдуть дорогою», тримаючись правої сторони вулиці. Дівчатка — «мами» з колясками гуляють по тротуару. Переходити дорогу дозволяється тільки на перехрестях і лише на зелене світло світлофора. Потім вихователь пропонує дітям пограти самостійно в гру

«Шофери їдуть у рейс».


Рекомендації до гри

Гру можна почати з читання розповіді «Як машина звірів катала».

В и х о в а т е л ь. Стоїть на дорозі машина — синя, кузов жовтий, колеса чорні. Гарна машина! Побачили її лісові звірі, зупинилися, дивляться. Оце, так машина! Хороша машина! Цікава білочка підбігла ближче. Зазирнула в кузов. Немає нікого! Стрибнула білочка в кузов, а машина поїхала: уперед-назад, уперед-назад. Під’їхала машина до зайчика, загуділа: «Бі-бі-бі!» Зайчик стрибнув у машину. І знову машина поїхала: уперед-назад, уперед-назад. Під’їхала машина до ведмежати, загуділа: «Бі-бі-бі!» Залізло ведмежа в кузов. Поїхала машина: уперед-назад, уперед-назад. Білочка, зайчик і ведмежа дуже раді! Накаталися малюки, стомилися. Першою з машини виплигнула білочка, за нею… Хто? — Зайчик. Потім вилізло… Хто? — Ведмежа. «До побачення, синя машина! Спасибі тобі!» — закричали їй услід звірята. Потім вихователь пропонує дітям самостійно покатати звірят у машині.
Сюжетно рольова гра «ПОЇЗДКА»
Мета: учити дітей реалізовувати ігровий задум.
Ігровий матеріал: будівельний матеріал, ляльки, іграшки-тварини, предмети-замінники.
Підготовка до гри: спостереження на прогулянці за транспортом: читання віршів та оповідань про транспорт; виготовлення з будівельного матеріалу машини, літака, пароплава, потягу, човна, автобуса тощо.
Ігрові ролі: машиніст, шофер, пасажир.
Хід гри
Варіант І
Ігрові дії вихователя спрямовані на дітей.

В и х о в а т е л ь. Зараз я будуватиму щось дуже цікаве. Хто хоче мені допомагати? Принесіть, будь ласка, великі куби (модулі). Ось ці великі круги. Молодці, дякую! А зараз принесіть мені, будь ласка, багато стільчиків, вони також стануть у пригоді. Здається, усе готово, можна починати будувати. Знаєте, що я хочу вам побудувати? Машину з колесами та кузовом! Побудую машину і кататиму моїх дітлахів. Хочете, щоб я вас покатала на машині?

Вихователь будує машину і коментує свої дії. Потім запрошує дітей сісти в автомобіль.

В и х о в а т е л ь. Усі сіли зручно? Можна заводити машину?

Чик — чик, мотор вмикаю! А знаєте, куди я вас зараз повезу? До магазину за іграшками. Бі-бі! Поїхали! Чшш-ш-ш! Зупинка. Приїхали до магазину. Зараз я відчиню двері. Виходьте! Ось магазин!

(Вихователь показує на шафу з іграшками, що заздалегідь розставлені та одягнені.) Багато в магазині іграшок. Вони вам подобаються? Давайте купувати іграшки. (Діти купують іграшки і сідають у машину.) Під час подальшого проведення гри вихователь разом із дітьми з’ясовує, куди ще можна возити дітей і навіщо. Також вихователь може з’ясувати разом із дітьми, на якому транспорті можна їхати: на літаку, на пароплаві, на потязі, на човні, на електричці, на машині, на автобусі, на таксі.

Варіант ІІ

Вихователь залучає дітей до гри.

В и х о в а т е л ь. У мене є кермо (показує різні предмети, які можуть замінити кермо). Хто хоче поїхати на машині, отримуйте кермо! (Звертається до кожної дитини.) Куди ти поїдеш? А що мені привезеш? Лізо, а ти куди поїдеш? Теж до магазину? Добре. А що ти мені купиш у магазині? Цукерки? А за цукерками вже Сергійко поїхав. Купи мені щось інше. Хліб? Молодець, правильно, у нас на обід хліба немає.
Рекомендації до гри

Якщо вихователь бачить, що дитина не може обрати мету, необхідно запропонувати їй свою: «Сашко, привези мені, будь ласка, цеглу. Я будуватиму будинок».

Коли діти привезуть вихователеві продукти, речі та ін., він дякує їм і пропонує поїхати будь-куди за їхнім бажанням.
Варіант ІІІ

Вихователь запрошує дітей у цікаву подорож на потязі. Діти будують «потяг» зі стільців і займають місця. Вихователь пропонує дітям запросити іграшки у подорож.

В и х о в а т е л ь. Ведмедику, чому ти сумуєш? Ти хочеш на потязі прокататися? Зайчик, мотрійка, лялька також хочуть? Діти допомагають іграшкам зайняти місця. Під час «подорожі» вихователь описує дітям 2–3 уявні картинки за вікном.

В и х о в а т е л ь. Дивіться, дивіться! Двоє маленьких козенят б’ються, буцаються. Можливо, вони граються? Ось ми вже міст переїхали. Бачите, що по річці човник пливе? Ви бачите? А зараз

ми в’їхали у густий ліс. Хто тут є? А я бачу білочку. Вона стрибає по гілках, хоче наздогнати наш потяг. Та де вже їй! Ми швидко їдемо. До побачення, білочко! (Діти і вихователь махають білочці руками.)

— Зараз ми повертаємося додому. Приїхали!

Вихователь пропонує дітям вийти з вагончиків.

— Ось ми і удома. Але що це? Діти, поки ми з вами подорожували, у нас у групі хтось побував, усе порозкидав!

Діти складають іграшки.

Після прибирання іграшок вихователь і діти задоволено оглядають свою групу. Вихователь підбиває підсумок виконаної роботи.

— Ось тепер — у нас чисто та гарно!

Конспек сюжетно-рольової гри «Лікарня» (2 молодша група)

Конспек сюжетно-рольової гри

«Лікарня»

(2 молодша група)

Програмовий зміст: закріпити раніше здобуті знання про працю лікаря, знайомити з працею лікаря, знайомити з працею аптекаря, розвивати мову дітей; формувати в дітей уміння грати, стимулювати творчу активність дітей у грі, обучити новим ігровим діям; формувати дружні взаємовідносини у грі; активність, відповідальність;визвати інтерес до спільних дій дорослого і однолітків; вчити розв’язувати пізнавальні завдання , зосереджено і уважно діяти згідно з умовами гри. Розвивати діалогічне мовлення,увагу, пам’ять . Виховувати повагу до праці лікаря та медичної сестри. Бажання бути ними. Виховувати бажання піклуватися про хворих, вміння дотримуватися етичних норм спілкування, охоче й невимушено користуватися ними. Викликати бажання берегти своє здоров’я.

Матеріал: білий халат, шапочка, коробочки з під ліків, медичні інструменти (градусник, шприць, вата,фонендоскоп), карточки, ляльки.

Хід гри:

Діти заходять в групу,стають навколо вихователя.

Вих-ль: Діти, відгадайте загадку:

Хто людей з біди рятує

І хвороби всі лікує –

Призначає процедури

І таблетки і мікстури? (лікар)

Вих-ль: Вірно, це лікар. А якщо хтось захворів, дорослі чи діти куди звертаємось? (в лікарню)

Діти повертаються і бачать,що на стільчиках сидять ляльки.

Вих.-ль: Малята, напевно наші ляльки захворіли. Подивіться, які вони сумні. (в однієї ляльки замотане горло). Що треба порадити лялькам в їхньому стані? (звернутися до лікаря)

— Що робить лікар? (оглядає хворих, виписує рецепти та ліки)

— Яким повинен бути лікар? (уважним, забутливім)

— Хто допомагає лікарю? (медична сестра)

— Що робить медична сестра? (міряє температуру, робить уколи, дає пігулку від живота)

— Де хворі купують ліки? (в аптеці)

Вих-ль: Молодці діти! Настав час нам погратися і допомогти нашим лялькам. Хочете погратися?

Вих-ль: Перед тим,як ми з вами почнемо лікувати лялечок, давайте пограємося гру «Що потрібно лікарю» (діти вибирають із запропонованих предметів потрібні лікарю, розповідають, для чого вони потрібні).

Вих-ль: Ось тепер і можна погратися. Я буду лікарем, але мені потрібна помічниця – медична сестра.

— Аріна медсестра і буде мені допомагати,надінь будь ласка шапочку, халат,ти будеш допомагати оглядати хворих і давати їм ліки, а також виписувати рецепт.

— Нам потрібен буд аптекар. Хто буде продавати ліки в аптеці?

(Аптекар одягає халат. Прийшовши до аптеки, діти вітаються з аптекарем та віддають йому рецепт. Аптекар удає ніби читає рецепт,потім знаходить необхідні лік, кладе їх в пакет і віддає покупцеві.)

— Малята, наші ляльки зовсім маленькі і вони самі не можуть відвідати лікаря, тому давайте ніби ви будете їхніми батьками – мамою або татом(діти беруть ляльок).

— Кожного дня на прийом до дитячого лікаря приходять батьки з хворими дітьми,вони чекають в коридорі ( діти сідають на стільчики).

Медсестра роздає карточки

М/с: Хто перший, заходьте будь ласка, лікар чекає.

Мама з дочкою вітаються.

Лікар: Добрийдень! Що вас турбує?

Мама: У моєї доньки болить горло, а ще вона кашляє.

Лікар: Давайте я її огляну. Відкрий, будь ласка, рота. Так дійсно горло дуже червоне. Треба полоскати горло сіллю і відваром з ромашки. Зараз я вам випишу рецепт. На ліки, які ви купите в аптеці. Аріна (звертається до м\с, дай дитині мікстуру від горла).

Пацієнт: Дякую і до побачення.

М\С: Наступний будь ласка!

Тато з дитиною вітаються

Лікар: Що вас турбує?

Тато: У моєї дитини дуже болить живіт і вона плаче.

М\с: Як звуть вашу дитину?

Тато: Оленка.

М/с: Не плач,Оленка, зараз лікар тебе огляне і обов’язково вилікує.

Лікар: Що їла Оленка? Чому в неї болить живіт?

Тато: Оленка не мила рук перед їжею і з’їла немите яблуко.

Лікар: Ось чому у неї болить животик, бо саме на немитих фруктах є мікроби. Я призначаю Оленці лікування – пити час із звіробою. А ви , Аріно, дайте негайно мікстуру від живота.

М/с: (дає мікстуру) – Оленко, треба випити мікстуру і в тебе одразу перестане боліти животик.

Лікар: В житті вам необхідно їсти багато вітамінів, всіх зараз не перерахувати. Вам потрібно, більше їсти м’ясо, овочі і фрукти – натуральні всі продукти, а ось чіпси знайте всі – це шкідлива їжа.

Ось рецепт на ліки, ви їх купите в аптеці. А ще радимо покласти Оленку в ліжко і поставити на животик теплий компрес. До побачення!

М/с: Наступний будь ласка!

На прийом до лікаря приходить сімя – мамо, тато і маленька дитинка.

Лікар: Що болить у вашої дитини?

Мама: Наша дитина плаче,вередує, у неї висока температура.

Лікар: (звертається до м/с) – зміряйте будь ласка температуру.

М/С: Давайте я зміряю вашій дитині температуру.

Лікар: Яка температура?

М/С: температура висока.

Лікар: Давайте я послухаю вашу дитину чи немає хрипів (слухає).

Лікар до м/с: зараз я призначу лікування і випишу рецепт, а ви зробіть дитині укол (м/с робить укол)

Лікар: Ось рецепт. В аптеці купите необхідні ліки. Якщо температура спаде, попарите ніжки і поставите гірчичники. Чекаю вас у лікарні через 3 дні. До побачення!

М/С: У лікаря перерив.

Вих-ль: А що б не хворіти, що треба ще робити? (спортом займатися). Всі ви зранку робите зарядку? Давайте зробимо її разом.

Сонце дивиться у ліжко

1,2,3,4,5

Всі ми робимо зарядку

1,2,3,4,5

Треба нам присісти й встати

1,2,3,4,5

Нахиліться, підніміться

1,2,3,4,5

На носок, потім на п’ятку

Всі ми робимо зарядку

1,2,3,4,5

Вих-ль: А,щоб ви не хворіли,лікар всі приписав вітаміни (роздає вітамінки)

2. Структура сюжетно-рольової гри.

У сюжетно-рольовій грі, творчій за своєю природою, діти самостійно визначають її сюжет та зміст, які зумовлюють основні лінії розгортання гри за певним задумом дітей. Сюжет є важливою складовою структури сюжетно-рольової гри. Він визначається тим колом явищ дійсності, які знаходять відображення у грі. Дитина вибирає, насамперед, ті сюжети, які постійно мають місце в її житті: гра «у сім’ю», лікарню, магазин, пошту, перевезення пасажирів різними видами транспорту тощо. За тим, які сюжети розігрують діти, вихователь може скласти досить повне уявлення про зміст досвіду дитини, про умови її виховання у сім’ї, значущі моменти її життя.

У сюжеті ігор переплітаються спогади про реальні події життя дітей та фантастичні елементи з казок, кінофільмів і мультфільмів. Особливо помітно ігри дітей насичуються фантастичними елементами у період позаситуативно-пізнавальної форми спілкування з дорослими, коли стрімко розширюється запас знань про навколишню дійсність, не обмежений безпосередньою ситуацією: про далекі екзотичні країни, про незвичних звірів, про моря й океани. Персонажі сюжетно-рольової гри включаються у різні скрутні й ризиковані ситуації, пригоди, мандри. Згодом головна увага дитини переміщується зі світу фізичних предметів та явищ на світ людей, а провідною формою спілкування з дорослим стає позаситуативно-особистісна. В іграх все більше сюжетів соціального спрямування, де зображаються відносини між людьми, як носіями соціальних ролей, де моделюється вирішення складних етичних проблем.

У розвитку здатності дитини до вибору та розгортання сюжету відбувається перехід від зовнішнього до внутрішнього зумовлення цього процесу. Якщо на межі раннього та дошкільного віку сюжет виникає на основі іграшок та предметів, які є у розпорядженні дітей, то у середньому дошкільному віці діти починають планувати сюжет, підбираючи для його втілення необхідні іграшки та атрибути. Від сюжету, який складається з кількаразового повторення певної модельованої ситуації (наприклад, «мама» то одягає, то роздягає «ляльку» — дочку) діти переходять до сюжетів, утворених з однієї-двох сюжетних ліній, у грі вирізняються певні етапи, не однорідні за змістом («мама» одягає «дочку», відводить у дитячий садочок, там вона снідає і т. д.).

Сюжети стають стійкішими, розігруються довші періоди часу. До кінця дошкільного віку виникають сюжети — композиції, а яких відображаються різні та водночас пов’язані між собою сфери дійсності: діти одночасно граються «у сім’ю», лікарню, школу. Персонажі гри переходять із ситуації в ситуацію, не змінюючи свого основного складу.

Змістом гри є той момент дійсності й відносин між дорослими, що виділяється у відповідній сфері дійсності як найбільш значущий у розумінні дітей та відтворюється ними у грі. Наприклад, гра «у лікарню» — сюжет, а прийом хворого, вислуховування роботи його серця, дихання — зміст цієї гри. Те, що дошкільник вирізняє як суттєве, головне у певній ситуації та переносить його носить його у гру, свідчить про міру його інтелектуального розвитку, про особливості розуміння ним ситуацій дорослого життя пюдей. Дошкільник за зовнішніми діями і атрибутами все частіше відкриває глибинні соціальні відносини. Сюжетно-рольова гра дозволяє малюку зрозуміти мотиви трудової діяльності дорослих, розкриває її суспільне значення. Якщо спочатку у виборі ролі головне місце займає її зовнішня привабливість (портфель, фонендоскоп, погони), то в процесі гри розкривається соціальна користь цієї ролі. Тепер дитина розуміє, що вихователь виховує дітей, лікар їх лікує тощо.

Сюжет та зміст гри визначені задумом дітей, тому становлять основу уявної ситуації як неодмінної психологічної умови сюжетно-рольової гри.

Роль та ігрові дії дошкільника як центральний компонент сюжетно-рольової гри. У структурі сюжетно-рольової гри центральним компонентом виступає роль — суспільно прийнятий спосіб поведінки людей у різних ситуаціях (Д. Б. Ельконін). У грі діти виконують різноманітні ролі, кількість яких з віком зростає приблизно до 10. Не всі ролі даються дошкільнику однаково добре, 2—3 з них вирізняються як улюблені. Рольова поведінка регулюється правилами, які складають ядро ролі. Тому засвоєння рольової поведінки дитиною виступає могутнім засобом розвитку довільності, як провідної особистісної якості. Дитина навчається вибудовувати свою поведінку, підкоряючись вимогам до ролі, як до суспільно схвалюваного зразка поведінки. Виконуючи роль, дитина стримує свої безпосередні спонукання, поступається особливими бажаннями і демонструє суспільно схвалюваний зразок поведінки, виражає етичні оцінки. Хоча й хочеться скуштувати цукерку продавцю, але він цього не робить. Виступаючи у різних рольових позиціях, дитина сприймає ситуацію з різних поглядів: ящо водій автобуса раптом захоче змінити маршрут— «пасажири» будуть протестувати. Це сприяє розвитку в дитини розуміння інших людей на основі засвоєння механізму децентрації. Водночас глибшим стає й розуміння своїх зобов’язань стосовно інших людей. Раніше дівчинка вередувала, була впертою, мамі з нею було важко. Виконуючи роль мами у грі, вона зрозуміла, як важливо, щоб дочка була слухняною. Отже, сюжетно-рольова гра формує в дитини навички соціальної перцепції та взаємодії, навчає дитину цінувати позитивні взаємини між людьми, розкриває взаємозалежність між ними.

Рольова поведінка закріплюється за допомогою встановлення правил гри. Нездатність дитини виконувати роль водночас означає невиконання правил гри, які засуджуються однолітками, вони відмовляються продовжувати таку гру. Відлучення дитини від гри служать орієнтуючим фактором: дитина намагається виконати вимоги однолітків, щоб бути прийнятою у гру. А щоб бути прийнятою у гру, необхідно діяти за правилами, тобто дитина змушена підпорядковувати свої бажання, безпосередні імпульси вимогам оточуючих.

Таким чином, ставлення дитини до правил протягом дошкільного віку зазнає глибоких змін. На перших етапах розвитку сюжетно-рольової гри правила носять нестійкий характер, часто порушуються, не викликаючи зауважень гравців; рольова поведінка дитини переплітається з імпульсивною. На наступному етапі гравці не погоджуються з порушенням правил товаришами й вимагають реалістичного відображення у грі рольової поведінки дорослих: продавець не їсть цукерок; вчителька не грається ляльками тощо. Наприкінці дошкільного віку дитина свідомо виконує правила, аргументуючи їх необхідність: якщо вчителька гратиметься ляльками, то не буде кому провести урок.

Реалізація задуму гри, розгортання її сюжетних ліній відбувається шляхом виконання учасниками гри ігрових дій відповідно до вибраних ними ролей. Роль лікаря, наприклад, передбачає такі рольові дії та їх послідовність: привітання з «хворим», його обстеження та опитування, вислуховування роботи серця та дихання, виписування рецепту. Відповідно розвитку сюжетно-рольової гри дошкільника ігрові дії набувають все більшої згорненості, водночас їх кількість та складність у їх послідовності зростають. Згорненість ігрових дій проявляється у їх виконанні в умовному плані, заміна предметних дій їх позначенням за допомогою мовлення. Так, якщо для дитини 3-х років важливо «годувати» ляльку, імітуючи схеми рухів дорослого з використанням тарілки, виделки, ложки, чашки з наборів дитячого посуду чи їхніми замінниками, то у старшого дошкільника ці дії замінюються словами «моя «донька» обідає, я годую її супчиком, котлетками з макаронами, а ось компот, пий компот». Таким чином, увага у дитячих іграх переноситься з процесу відтворення дій дорослого, характерних для певної їхньої функції, на моделювання взаємин між ролями в усій їхній складності. Зростає кількість моментів спілкування між ролями, під час якого вирішуються різноманітні проблеми взаємовідносин: кому відвести «доньку» до дитячого і садка — татові мамі; «синок» не хоче їсти обід — «мама» його вмовляє, переконує тощо.

Здатність дитини діяти в грі в уявному плані знаменує собою значні психічні зміни. Як зазначав О. В. Запорожець, на основі зовнішньої ігрової діяльності у дитини формується розумовий план: здатність створювати системи узагальнених, типових образів предметів і явищ та вміння здійснювати різні їх уявні перетворення, подібні тим, які дитина виконувала реально з матеріальними об’єктами.

Значеня ігрових предметів для забезпечення уявної ситуації. Уявна ситуація, як основа задуму гри, унаочнюється дітьми за допомогою різноманітних предметів, використовуваних в ігровому призначенні. Такі предмети називають ігровими. їх поділяють на три основних групи: іграшки, атрибути, предмети-замінники.

Зовнішню фіксацію сюжету та змісту гри отримують, насамперед, за допомогою предметів-атрибутів, що безпосередньо вказують на певну професійну діяльність дорослих і є їх обов’язковими ознаками. Так, лікар повинен мати білий халат й шапочку, вчителька указку й дошку, водій сидить за кермом, моряк носить безкозирку й матроску тощо. Ігрові атрибути сприяють збереженню сюжету, його розгортанню, пошуку дітьми нових поворотів у грі. З їх допомогою дітям легше виконувати рольову поведінку, зберігаючи її протягом гри. Особливо важливим використання предметів-атрибутів є на перших етапах розвитку сюжетно-рольової гри, коли сюжет і рольова поведінка дітей нестійкі, вимагають зовнішньої організації. Дорослий обладнує ігрові кімнати, групуючи предмети-атрибути відповідно до улюблених сюжетів ігор дітей: для гри «у лікарню, пошту, сім’ю, перукарню», «поїздки на транспорті». Зі зміцненням здатності дитини діяти в уявному плані (у старшому дошкільному віці) значення атрибутів знижується, натомість розширюється використання замінників.

Використання дітьми замінників знаменує собою їх здатність до внутрішнього опосередкування процесу гри. Прагнучи наслідувати життя дорослих, дитина не завжди володіє відповідними предметами, використовуваними дорослими у різноманітних видах своєї діяльності. Деякі з цих «потрібних» у грі предметів є для дошкільника недосяжними, а іноді й забороненими: голки для ін’єкцій у грі в лікарню, ніж для приготування «обіду», машинка перукаря тощо. У таких ситуаціях дошкільник спочатку за підказкою дорослого, а потім і самостійно знаходить доступне для його віку рішення, використовуючи замінники. Замість медичних голок — тоненькі палички чи макарони; замість ножа — пластмасова стрічка. Називаючи доступні їй предмети словом, яке позначає відсутній у розпорядженні дитини предмет з певними потрібними функціями, вона виконує розумову дію заміщення. Уява дитини добудовує відсутні у реальному предметі властивості так, як це необхідно для її гри. З віком здатність дитини виконувати дію заміщення поширюється на все більше коло предметів, використовуваних у грі. У старшого дошкільника вся гра часто відбувається з використанням лише замінників. У молодшого — спостерігається значний вміст зовні схожих на справжні предмети іграшок: іграшкові ніж, медичне приладдя, машинки різних видів. Чим старша дитина, тим менше значення для вибору замінників має зовнішня подібність до потрібного у грі предмета. Головним стає функціональна спорідненість замінника зі справжнім предметом, наявність у замінниках властивостей, що дозволяють дитині діяти з ним, як із справжнім. Так, медичною голкою не може бути паперова трубочка, бо вона легко згинається. У якості замінників для дитячих ігор дошкільники охоче використовують функціонально не визначені предмети: кубики, палички, шматочки тканини й паперу, коробочки, природний матеріал тощо.

У процесі підбору й використання замінників у дитини розвивається уява, здатність планувати свою діяльність, підбирати для її виконання необхідні матеріали й засоби, дитина починає розуміти умовність ситуації гри, її моделюючий характер. Такі психічні якості дитини становлять важливу умову розвитку знаково-символічної функції свідомості.

Як зауважує Г. А. Урунтаєва, у сюжетно-рольовій грі дитина здійснює символізацію (заміщення) двох видів. По-перше, переносить дію з одного предмета на інший при перейменуванні предмета, що виступає засобом моделювання дій. По-друге, моделює соціальні відносини: бере на себе роль дорослого при відтворенні значення людської діяльності за допомогою узагальнених і скорочених дій, що набувають характеру зображувальних жестів.

30. Особливості сюжетно-рольової гри дошкільника

Якщо у ранньому віці  внаслідок включення дитини у дії дорослих як об’єкту їх турботи й піклування головним елементом образу дорослого для малюка була його предметна діяльність, то дошкільник по-іншому сприймає життя дорослих.  Тепер  значно більше уваги він приділяє взаєминам дорослих людей, виконанню ними суспільних функцій. Дошкільник значно глибше розуміє оточуюче соціальне життя, ніж дитина раннього віку, а тому на шляху його  прилучення до дорослого життя він  вже  не задовольняється наслідуванням дій  дорослих, а прагне засвоїти їхні  соціальні функції. Проте його можливості не дозволяють досягти цього у реальності, головним способом  прилучення дошкільника до життя дорослих починає виступати сюжетно-рольова гра, в якій дитина стає «лікарем»,«учителем», «водієм».

У сюжетно-рольовій грі,  творчій за  своєю  природою, діти  самостійно визначають її  сюжет та  зміст, які зумовлюють основні лінії розгортання гри  за певним задумом дітей. Сюжет є важливою складовою структури сюжетно-рольової гри. Він визначається тим колом явищ дійсності, які знаходять відображення у грі.  Дитина обирає, насамперед, ті сюжети, які постійно мають місце в її житті: гра  «у сім’ю», «лікарню», «магазин», пошту», перевезення пасажирів різними видами транспорту тощо. У сюжеті ігор  переплітаються спогади про  реальні події  життя дітей  та фантастичні елементи з казок, кінофільмів і мультфільмів. До кінця дошкільного віку виникають сюжети – композиції, в яких відображаються різні та водночас пов’язані між собою сфери  дійсності:  діти  одночасно граються «у сім’ю», «лікарню», «школу». Персонажі гри переходять із ситуації в ситуацію, не змінюючи свого основного складу.

Змістом гри  є той  момент дійсності й відносин між дорослими, що виділяється у відповідній сфері  дійсності як найбільш значущий у розумінні дітей  та відтворюється ними у грі. 

У грі  діти  виконують різноманітні ролі, кількість яких з віком зростає приблизно до 10.  Не всі ролі  даються дошкільнику однаково добре,  2–3  з них  вирізняються як улюблені. Отже, сюжетно-рольова гра формує в дитини навички соціальної перцепції та взаємодії, навчає дитину цінувати позитивні взаємини між людьми, розкриває взаємозалежність між ними. Рольова  поведінка  закріплюється  за   допомогою встановлення правил гри. Нездатність дитини виконувати роль  водночас означає невиконання правил гри, які засуджуються однолітками, вони  відмовляються продовжувати таку гру.  Відлучення дитини від гри  слугує  орієнтуючим фактором: дитина намагається виконати вимоги одноліток, щоб бути  прийнятою у гру.  А щоб бути  прийнятою у гру, необхідно діяти за правилами, тобто дитина змушена підпорядковувати  свої бажання, безпосередні імпульси вимогам оточуючих. Чим старше дитина, тим більше прагне до спільної з однолітками гри, тим  більше схильна погодитися виконувати непривабливу роль заради того,  щоб  увійти до ігрового об’єднання. Вона  стримує свої особисті бажання і підкоряється вимогам інших дітей. У виборі партнерів для  спільних ігор  дошкільники керуються своїми симпатіями,  етичними якостями ровесника, його  ігровими вміннями. Важливе значення має наявність в однолітка привабливих ігрових предметів.

Реальні відносини між дітьми розгортаються як в сюжетно-рольовій грі,  так  і поза нею.  У контексті сюжетно-рольової гри їх змістом виступає організація гри дітьми: вибір сюжету, підбір замінників, атрибутів, розподіл ролей, узгодження суперечливих питань по ходу гри. Діти оцінюють  ігрові дії один одного, дають  певні  вказівки стосовно виконання ролі. Часто реальні відносини суперечать рольовим. Так, один з дітей виконує роль вчителя й дає вказівки «учневі». Проте  у реальних відносинах «учень» виступає із зауваженнями на адресу неправильної, на його думку, поведінки «вчителя». Між  дітьми часто  виникають конфліктні ситуації щодо розподілу ролей. У молодших школярів такі ситуації переважно закінчуються виходом з гри одного з дітей. Старші дошкільники погоджуються і на виконання небажаної для  себе ролі  заради збереження стосунків з ровесником. По ходу  гри  переважають рольові взаємини дітей, а реальні відбуваються на етапі організації гри та у її ході як окремі фрагменти-включення у зміст рольових взаємин дітей.

31. Природа сюжетно-рольової гри  дошкільника.

Ігри дітей дошкільного віку досліджували М. Я. Басов, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, Д. В. Менджерицька, О. І. Тіхєєва, С.Л.Новосьолова та ін. Образ дорослого, його соціальних взаємин та ролей набуває у дошкільника розгорнутого характеру. Якщо у ранньому віці внаслідок включення дитини у дії дорослих як об’єкту їх турботи й піклування головним елементом образу дорослого для малюка була його предметна діяльність, то дошкільник по-іншому сприймає життя дорослих. Тепер значно більше уваги він приділяє взаєминам дорослих людей, виконанню ними суспільних функцій: батько – водій автобуса, він перевозить людей, приносячи цим користь; мама – вчителька, яка навчає дітей писати й читати тощо. Дошкільник значно глибше розуміє оточуюче соціальне життя, ніж дитина раннього віку, а тому на шляху його прилучення до дорослого життя він вже не задовольняється наслідуванням дій дорослих, а прагне засвоїти їхні соціальні функції. Проте його можливості не дозволяють досягти цього у реальності, головним способом прилучення дошкільника до життя дорослих починає виступати сюжетно-рольова гра, в якій дитина стає «лікарем»,

«учителем», «водієм». Слід відзначити важливу ознаку сюжетно-рольової гри – її само-

діяльний характер. Д. В. Менджерицька на цій підставі вважала за необхідне такі ігри називати творчими, оскільки вони виникають за власним почином та задумом дітей. Сюжетно-рольова гра слугує на етапі дошкільного віку провідним засобом соціалізації дитини, у ході якої в неї формуються важливі психічні функції та особистість. Відображення життя дорослих у сюжетно-рольовій грі набуває значно складнішого змісту, ніж в іграх предметних. Головним об’єктом при цьому вже виступає не просто зовні представлена предметна діяльність дорослих, а внутрішні зв’язки між ними, суспільний розподіл праці та взаємообмін результатами діяльності; позиція кожного дорослого у широкому соціальному контексті та координованість цих позицій різних людей.

Сюжетно-рольова гра для старших дошкільнят Ательє мод

Сюжетно-рольова гра у дитячому садку

Сюжетно-рольова гра Ательє мод

Автор: Аллямеева Анфіса Калимулловна, вихователь МБДОУ дитячий садок №13 комбінованого виду, р. Уфа, Республіка Башкортостан

Опис матеріалу: Даний матеріал може бути використаний вихователями дитячого саду з дітьми старшого дошкільного віку. Даний матеріал допоможе вихователям організувати сюжетно-рольову гру, яка допоможе розширити знання дітей про працю працівників ательє.

Мета гри: розвивати вміння розширювати сюжет на основі знань, отриманих при сприйнятті навколишнього та на заняттях.

Завдання:
1. — Розширювати знання дітей про працю працівників ательє, злагодженості в роботі, помічників — машинах.
2. — Закріплювати уявлення про якості і властивості, цільове призначення і функції предметів одягу.
3. — Розширювати словниковий запас, удосконалювати навички мовного спілкування.
4. — Розвивати уміння застосовувати в грі знання про способи вимірювання.
— Продовжувати вчити до початку гри погоджувати тему, розподіляти ролі, готувати необхідні умови для гри.
7. — Виховувати дружні взаємини в колективній грі.
— Продовжувати розвивати творчі здібності.
— Розвивати естетичний смак.

Ролі в грі: замовники — 3 дитини, приймальниця — 1 дитина, закрійниця — 1 дитина, швачка — 2 дитини, механік по ремонту швейних машин — 1 дитина, модельєр — 1 дитина, стиліст — 1 дитина, манекенниці — 3 дитини, фотограф — 1 дитина.

Предметно-розвиваюче середовище:
1. Прасувальна дошка.
2. Стійка для суконь.
3. Стенд для тканин.
4. Рулони тканини, ножиці, крейда.
5. Лекало і викрійки з тканини.
6. Касовий апарат з картону.
7. Журнал мод.
8. Фартух з нарукавниками.
9. Інструменти механіка.
10. Праска.
11. Манекен для ляльок,
12. Зразки стрічок, замків, тасьми, мережива, гудзиків.
13. Дзеркало.
14. Паперові ляльки.
15. Фартух з косинкою,
16. Зошит, олівець, квитанція.
17. Дитяча швейна машина промислового виробництва.
18. Манекен (р. 32)
19. Валізка стиліста.
20. Телефон.
21. Метр і лінійка кравця.


Для організації сюжетно-рольової гри мною була проведена попередня робота.
1.Были організовані бесіди з дітьми на тему: «Ательє мод», «Про працю дорослих в ательє» на яких я розповіла про те, що працівники «Ательє мод», які володіють різними професіями, шиють одяг. Створюючи свої моделі, вони допомагають людям одягатися красиво, елегантно виглядати. Після бесід у дітей розширилися уявлення про те, що їхня праця — колективний, що від сумлінної роботи однієї людини залежить якість праці іншого.

2. Були проведені екскурсії в магазин «Тканини», «Одяг». На яких дітям була показана обстановка ательє, пояснено призначення стендів, табличок, поспостерігали за працею працівників ательє, звернули увагу на злагодженість в роботі. Поспостерігали, як покупці, як приміряють одяг. Уточнили, що одяг буває різних розмірів. Навчилися розрізняти і правильно називати деталі одягу.

3. Читання літературних творів Б. Заходер «Кравчиня», Дж. Родарі «Чим пахнуть ремесла», С. Михалков «А що у вас?», М. Майн «Ґудзик», Р.-Х. Андерсен «Новий наряд короля», Російська народна казка «Василиса Прекрасна», прислів’я, приказки, загадки, посприяли розширенню уявлень про працю дорослих.

4. Закріпити знання про працівників будинки мод, знаряддях праці, необхідних у роботі, розвивати зв’язне мовлення, закріпити вміння об’єднувати предмети за якісним ознакою або за ознакою дії, закріпити вміння називати дії, виконувані працівниками ательє мод, закріпити назву деталей одягу, розвивати творчість, прищеплювати смак, виховувати у дітей інтерес до людей різних професій; уточнювати знання про одяг допомогли дидактичні ігри: «кому що?», «Четвертий зайвий»,
«Хто більше назве дій?», «Що з чого», «Чого не стало», «Підбери вбрання для ляльки», «одяг».

5.Дети застосовували свої знання в куточку З: малювали ескізи одягу, розфарбовували, придумували візерунки, робили аплікацію, виготовляли каталог одягу для ательє мод.
Організувавши предметно-розвиваюче середовище для гри, виготовивши атрибути до гри можна організувати наступні варіанти і сюжети гри «Ательє мод»:
1. «Ательє».
В ательє приходить замовник, який підходить до приймальника. Приймальник робить прийом замовлення. З замовника мірки знімаються, демонструється каталог одягу. Якщо немає підходящих варіантів, то до замовника приходить модельєр і разом з замовником роблять малюнок одягу. Потім искиз віддається закрійника, слідом швеї. Пізніше приходить замовник на примірку, а потім приходить і забирає замовлення.

2. Магазин «Тканини».
У магазин приходить покупець, який купує тканина для костюма чи сукні, продавець вислуховує побажання покупця і пропонує покупцеві кілька видів тканини, покупець вибирає вподобану тканина. Покупець відміряє необхідний метраж тканини. Пробиває чек. Бере гроші. Дякує за покупку.

3. Демонстрація одягу.
У місті проходить показ мод. У ньому беруть участь знамениті модельєри міста. Модельєр підготував всі варіанти одягу. Приходять манекенниці, які фарбують стилісти, їм роблять зачіску. Потім проходить показ мод, моделі один за одним демонструють одяг на подіумі. Фотографи фотографують весь показ. В кінці показу запрошують модельєра на подіум.

4.«Візит до стиліста».
Відвідувач приходить до стиліста. Стиліст розмовляє з відвідувачем. Переглядає одяг відвідувача. Змінює його зовнішній вигляд: макіяж, зачіску. Йдуть в магазин одягу, де обирають нову одяг у відповідності з новим іміджем. Відвідувач дякує стиліста за хорошу роботу.

6. Виставка лялькового одягу.
Кілька дітей це модельєри. Вони готують разновидную одяг. Після закінчення роботи проходить виставка готового одягу.
Дана сюжетно-рольова гра сприяє розширенню уявлень у дітей про різновиди професіях, які працюють взаємопов’язано. Дана гра може проводитися протягом декількох днів. Діти із задоволенням самі виготовляють атрибути до гри.
Також у групі був організований міні-музей «Ляльки з бабусиної скрині».

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.